В 1843 р. в одній з гаваней Тихого океану молодий матрос - у ньому неважко довідатися героя роману «Тайпи», що продовжує свій шлях додому, - надходить на американський фрегат «Неверсинк». Оскільки на кораблі після багаторічного плавання не перебуває ні однієї зайвої матроської куртки, він змушений власноручно спорудити її подоба з полотняної сорочки й усілякого ганчір’я, [...]

Улітку 1842 р. американське китобійне судно «Долли» після піврічного плавання досягає Маркизского архіпелагу в Полінезії й кидає якір у бухті острова Нукухива. Тут один з матросів (згодом, перед тубільцями, він назве себе Томом), не бажаючи більше виносити капітанського самодурства й жорстокості й думаючи до того ж, що рейс може надмірно затягтися, вирішує залишити корабель. Але [...]

«Порівняльні життєписи» - це 23 пари біографій: один грек, один римлянин, починаючи з легендарних царів Тесея й Ромула й кінчаючи Цезарем і Антонієм, про які Плутарх чув ще від живих свідків. Для істориків це дорогоцінне джерело відомостей; але Плутарх писав не для істориків. Він хотів, щоб на прикладі історичних осіб люди вчилися жити; тому він [...]

В Афінах говорили: «Над усе в житті людський - закон, і неписаний закон - вище писаного». Неписаний закон - вічний, він даний природою, на ньому тримається всяке людське суспільство: він велить шанувати богів, любити рідних, жалувати слабких. Писаний закон - у кожній державі свій, вона встановлений людьми, вона не вічний, його можна видати й скасувати. [...]

З титаном Прометеем, благодійником людства, ми вже зустрічалися в поемі Гесиода «Феогония». Там він - розумний хитрун, що влаштовує поділ жертовного бичачого м’яса між людьми й богами так, щоб краща частина дісталася в їжу людям. А потім, коли розсерджений Зевс не хоче, щоб люди могли варити й жарити м’ясо, що дісталося їм,, і відмовляється дати [...]

Багато в чому типологически подібно вирішується проблема народного характеру в Е. Н. Чирикова в збірнику легенд і переказів, даних у яскравій авторській інтерпретації, - «Волзькі казки» (1916). Безсумнівна значимість для письменника образа людини з народу, що допомагає героєві-інтелігентові в усвідомленні вічних істин. Помітна й тенденція до міфологізації такого роду образів

У добутках російських письменників початку ХХ століття, що відбили традиційний для російської інтелігенції шлях духовних шукань, часто поруч із героями-інтелігентами виявляються образи людей з народу, що виконують дуже важливу, концептуально-значиму роль: виконувати роль якихось провідників у мир народних сказань, у мир православно-релігійних вірувань, подань про Істину