Не одні мраморски на славі були по кам’яному-те справі. Теж і в наших заводах, кажуть, ця майстерність мали. Та тільки различка, що наші більше з малахітом вожгались, як його було досить, і сорт - вище немає. От із цього малахіту й виробляли підходить. Такі, слышь-до, штучки, що діву дасися: як йому допомогло. Був у ту [...]

Пісня перша. Про цьому й про вбиті в боях говорили корсари, які відпочивали на острові Піратів. Відразу треба психологічний портрет Конрада:
У них є вождь. Видобуток ділить він,
Ніхто з них не буде обділений
Але хто ж цей вождь? Відомо їм,

В оповіданні “Костьол у Новограді” Лютов відправляється з доповіддю до військкома, що живе в будинку ксьондза, п’є ром з помічником ксьондза Ромуальдом, потім відправляється розшукувати військкома й знаходить його в підземелля костьолу: разом з іншими конармейцами вони виявляють у вівтарі гроші й коштовності. Ікони в Новограді-Волинському (”Тат Аполек”) явно нагадують Лютову знайомих городян; він розмовляє [...]

Анкифиев Іван - конармеец, повозочный Ревтрибуналу, що одержує наказ відвезти в Рівне диякона Івана Агєєва, що симулює глухоту (оповідання “Иваны”). Відносини героїв-тезок засновані на абсурдному сполученні пещення й ненависті. Анкифиев періодично стріляє в диякона над вухом з револьвера, щоб викрити симулянта й мати привід убити його. Від пострілів диякон дійсно починає погано чути; він розуміє, [...]

Замість передмови
У страшні роки ежовщины я провела сімнадцять місяців у тюремних чергах у Ленінграді. Якось раз хтось “пізнав” мене. Тоді варта за мною жінка, що, звичайно, ніколи не чула мого ім’я, опам’яталася від властивого нам усім заціпеніння й запитала мене на вухо (там усі говорили пошепки):

Введення парфумів як кореспондентів дозволило Крилову дозволити цілий ряд проблем. По-перше, був знайдений композиційний принцип. Крім того, непроникливий читач, що поверхово знайомився з виданням, міг думати, що мова йде тут про забавні пригоди з домішкою чарівного. Сама назва журналу, через якого, як згадувалося, була суперечка між Криловим і Рахманіновим, природно викликало асоціації з «Пекельною поштою» [...]

Питання про жанр «Пошти парфумів» стає по суті питанням про її жанри. Поділ листів на філософський і сатирико-побутові - це перший важливий момент у дослідженні жанрової структури «Пошти парфумів». Правдаа, необхідно враховувавати, що зовсім чіткоїої граніі тут не можна провесести: побутовіі замальовкки з’являютьсяються й у листахах сильфівів, а листаа гномівів зовсім не позбавленіі філософськихих міркувань: [...]