Пекашинский мужик Степан Андреянович Ставров зрубав будинок на схилі гори, у прохолодному сутінку величезної модрини. Так не будинок - хоромину двоповерхову з маленькою бічною хатою впридачу.
Ішла війна. У Пекашине залишилися старі, діти так баби. Без догляду на очах старіли й розвалювалися будівлі. Але в Ставрова будинок - міцний, добротний, на все часи. Підкосила міцного старого [...]

Дія повести відбувається в 1928 р. Оповідання ведеться від першої особи; оповідач згадує своє дитинство через багато років. Десятилітній Санька - сирота: батько загинув на громадянській війні, мати вмерла від тифу. Він живе в селі Камишинке з тіткою Егорихой і дядьків Іваном. Тітка Егориха, Тетяна Єгорівна, - не рідна йому тітка, але вони дуже люблять [...]

Рота кремлівських курсантів іде на фронт. Дія відбувається в листопаді 1941 р.; фронт наближається до Москви. По шляху курсанти зустрічають спецотряд військ НКВД; коли рота приходить у підпорядкування піхотного полку з московських ополченців, з’ясовується, що кулеметів немає: у курсантів залишаються тільки самозарядні гвинтівки, гранати й пляшки з бензином. Потрібно рити окопи, і взвод лейтенанта Олексія [...]

Вечір перший. У кімнаті сидять Зоя й Ільїн. Зоя - продавщиця в гастрономі. Ільїн у Ленінграді у відпустці, живе він десь на Півночі. Відпустка закінчується - незабаром їхати. Він розповідає Зої, що в сусідньому будинку, над аптекою, жила його перша любов, красуня, що подруги кликали Зірка. Він листувався з нею всю війну, а потім перестав [...]

Спокійний плин робочого ранку в лабораторії № 2 порушив раптовий прихід шефа члена-кореспондента А. Н. Голіцина. Він зробив розноси співробітникам, а потім буркотливим голосом велів, щоб Сергій Крилов подав заяву на посаду начлаба. Запанувала тиша. Уважалося, що вакансію має бути зайняти Агатову. У нього була репутація посереднього вченого, але непоганого організатора. До Крилова ж у [...]

Усіх зібрав цей страшний корпус - тринадцятий, раковий. Гнаних і гонителів, мовчазних і бадьорих, роботяг і користолюбців - усіх зібрав і знеособив, всі вони тепер тільки важкохворі, вирвані зі звичної обстановки, відкинуті й отвергнувшие все звичне й рідне. Немає в них тепер ні будинку іншого, ні життя іншої. Вони приходять сюди з болем, із сумнівом [...]

Двадцять четвертого грудня 1949 р. у п’ятій годині вечора державний радник другого рангу Інокентій Володин майже бігцем утік зі сходи Міністерства закордонних справ, вискочив на вулицю, взяв таксі, промчався по центральних московських вулицях, вийшов на Арбаті, зайшов у телефонну будку в кінотеатру «Художній» і набрав номер американського посольства. Випускник Вищої дипшколы, здатний парубок, син відомого [...]