Уночі на білих конях роман, герої якого - академік Урумов і його племінник Сашо - представляють два покоління й різні типи вчених. У їхньому відношенні до науки, своїй праці - вузол багатопланової проблематики роману

Вивчаючи ракові захворювання, Урумов висуває гіпотезу про можливість заміни вищих структур нижчими. Теорія переростає в метафору, використовуючи яку письменник розкриває злоякісне явище часу - витиснення природних форм життя плодами технічного прогресу. Академік довго нс знаходить послідовників. Прагматичний Сашо тільки наприкінці роману розуміє вчителя, він завершить і оприлюднить його працю. Життя й справа Урумова відтворені у великих ретроспекциях. Прагнучи до сполучника розуму й почуттів, він досягав щастя й у дитинстві, і встарости.

Те було відчуття гармонії, злиття із природою, що викликала в його свідомості поетичний образ: білі коні, пасущиеся на темному тлі ночі. Интеллектуализм роману - у зображенні людини, що прагне осягти своє призначення й міру відповідальності за слід, залишений їм на землі