Антична література виникає в ситуації, коли попередньої літературної традиції не існувало, в цьому унікальність І цінність давніх творів, цим пояснюється їхній вплив на подальший розвиток світової культури. Унікальне значення має антична міфологія. Епічні твори античності оповідають про події військового характеру, суміщаючи реальні історичні події з міфологічними уявленнями лю дей, з образами богів та міфічних героїв. Найвідомішими творами античного епосу є «Іліада» та «Одіссея» Гомера. Ці твори оповідають про події Троянської війни. Історичним подіями, що мали місце після зруйнуванпл Трої присвятив свою поему «Енеїда» Вергілій. Широтою епічної картини відзначається й народний епос: міф про аргонавтів та інші.

Антична література закладає основи розвитку світової поезії. Ар» хілох, Сапфо та Анакреонт, Овідій, Горацій створюють нові форми віршів, вкладаючи у них свої почуття та роздуми. Лірика часто виконувалась у супроводі музики, її виконував або хор, або один співець, відтак існувала сольна і хорова пісенна лірика. Існувала й декламаційна лірика. Архі-лох увів нову форму — ямбічну поезію. Поширення набули жанри елегії, оди, послання. Кожен поет вкладав у свої твори власні почуття, роздуми, створював свій індивідуальний художній світ.

Антична культура дала світові театр. Виникнувши з народних свят, театр дуже швидко набув популярності в суспільстві, залишившись назавжди в житті суспільства. Майстрами античної трагедії були Есхіл ти Софокл, комедії — Аристофан. Традиції античного театру досліджувались істориками та культурологами.