Таку спрямованість вітчизняної масової літератури помітила і Є. Кононенко, оглядаючи як член журі романи, надіслані на конкурс «Коронація слова» 2001 року: «…Можна простежити… певну залежність: чим кращий з естетичної точки зору роман, написаний жінкою, тим активнішою є героїня того роману. І тут ми не робимо ніякого відкриття, а на матеріалі українських романів фіксуємо значно загальнішу тенденцію, вже помічену і в Україні, і в світі: героїня масової культури більше не задовольняється роллю подруги Джеймса Бонда. Значно популярнішою стає таємний агент Нікіта – молода гарна жінка, яка діє самостійно. У світовій масовій культурі паралельно з традиційними ґендерними стереотипами, поряд з усіма безпорадними принцесами, порятованими відважними лицарями, на сторінках і на екранах починає діяти, саме діяти, а не чекати коханого жінка, що здатна рятувати сама. А якщо на шляху такої рішучої бойової пані зустрічається коханий – you are welcome, my dear» [7].

Можна спостерегти і певний вплив, який здійснює образ героїні жіночого детективу на образ героїні жіночого любовного роману, що, знову ж таки, відповідає світовій тенденції. Останнім часом жіночий любовний роман зазнав суттєвої модернізації, що пов’язано із появою образу «нової героїні» – «молодої жінки-фахівця, яка мешкає у великому місті і зустрічається із легковажними гультяями чи недоступними чоловіками» (Р. Фельскі, [цит за 5, 468]). За приклади можна навести «Щоденник Бріджит Джонс» Гелен Філдінг, «Секс і місто» Кендіс Бушел. Т. Воробйова вважає аналогами таких романів у вітчизняній літературі твори «Зелена Маргарита» та «Не думай про червоне» С. Пиркало.

Однак не варто вважати, що у таких творах наявна феміністична тенденція, адже, як слушно зауважує Т. Воробйова, «…жіноча література розважальних жанрів, на відміну від інтелектуальної чи експериментальної жіночої літератури, переважно консервує основні умовності канону, а типова для цього жанру головна героїня здебільшого втілює традиційні, патріархальні цінності» [5, 472-473].

Підсумовуючи, можна сказати, що в українській масовій літературі поступово формується жанр жіночого роману, причому як через засвоєння західної традиції, так і підлягаючи впливу російсь-

Кого письменства, яке випереджає вітчизняний книжковий ринок у створенні відповідних серій «рожевої белетристики» і жіночих детективів. Можна спостерегти взаємний вплив останніх двох жанрів щодо відтворення образу жінки (нової сильної героїні), однак, незважаючи на це, масовий жіночий роман репродукує патріархальні гендерні цінності.

Софія Філоненко

Pages: 1 2 3