Свої літературно-естетичні погляди Шевченко виклав у поезії «На вічну пам’ять Котляревському». Твір побудований за принципом паралелізму. Вітер іойдає гніздечко соловейка, що колись тут щебетав. Замовк і Котляревський, сиротами покинувши і гори, і море. Свого попередника Шевченко називає батьком, кобзарем, орлом. Високо цінує Котляревського за те, що він співав для народу та про народ. До другого свого попередника звертається Шевченко у поезії «До Основ’яненка», називаючи його отаманом, батьком. Оспівуючи минуле, автор прагне знайти відповіді на важливі питання сучасності, з’ясувати «чия правда, чия кривда і чиї ми діти». Поет висловлює впевненість, що українська література розвиватиметься, що їй належить велике майбутнє:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

Поезією «Думи мої, думи мої…» Це своєрідне кредо молодого поета, де викладено погляди на мистецтво взагалі й на художнє слово зокрема. Думами піп називає свої заповітні мрії, задушевні прагнення, своє образне слово. Крім теми покликання митця, у творах чітко виражене невдоволення тогочасною дійсністю. До поезії музику писало багато композиторів, зокрема С. Воробкевич, Я. Степовий, Є. Козак, та піснею твір став із народною мелодією. У яких творах Шевченка йдеться про роль поета в житті народу?

Утворах «Перебендя», «Навічну пам’ять Котляревському», «До Основ’яненка».

У поемі «Катерина» ліричні відступи — постійний компонент композиції їх можна поділити на три групи. До першої належать звертання автора до героїв тору, зокрема до Катерини. Поет висловлює щире співчуття до неї та її дитини, говорячи:

Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся з малим сиротою?

Другу групу становлять звертання до читачів, переважно до молодих дівчат, у яких висловлюються поради, застереження, як-от: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…», «Отаке-то лихо, бачите, дівчата».

У третій групі ліричних відступів даються роздуми автора про суспільні причини, які породили горе Катерини, про антигуманність тогочасного ладу, про неправду й несправедливість. Філософське узагальнення звучить у ліричном відступі «Отаке-то на сім світі роблять людям люде!»

Ліричні відступи коментують, оцінюють те, про що розповідалося раніше, або готують читача до сприйняття наступних подій, до глибинного розуміння трагедії героїні поеми.

Першим твором, написаним в Україні 1843 р., була поезія «Розрита могила». У ній звучить протест проти соціального й національного гноблення українського народу. На питання поета, за що сплюндрована його країна й за що гине, Україна відповідає, що в її горі винні царизм та українські пани. У поезії «Чигрине, Чигрине…» Шевченко розмірковує про долю народу, висловлює гіркий докір своїм сучасникам, які змирилися з панським злом. Поет засуджує соціальну несправедливість, гноблення простого люду в поезії «Холодний Яр». Шевченко викриває тих, хто зневажливо ставиться до визвольних рухів, і висловлює жаль із приводу того, що нащадки гайдамаків не стають до боротьби. У вірші «Минають дні, минають ночі» звучить критика людей, які змирилися з підневільним становищем, відійшли від активних дій, стали пасивними. Звертаючись до Бога, Шевченко просить його дати долю якщо не добру, то хоча б не злу. Поет стверджує, що байдужість — найстрашніше, що може бути:

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше - спати, спати, І спати на волі…

Форма сну вмотивовує і зміст, і композицію поеми «Сон». Події у творі розгортаються у трьох місцях: в Україні, в Сибіру, у Петербурзі, які знаходяться далеко одне від одного. Сон служить засобом логічного переходу від однієї картини до іншої. Та й показати їх у сні логічніше, ніж у безпосередній подорожі.

У посланні Шевченко критикує ліберальне панство та інтелігенцію, створює сатиричний образ українських дворян. Вже на початку поеми Шевченко викриває поміщиків-кріпосників, їхню жорстокість у поводженні з кріпаками. Автор творить, що вони:

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

У творі поет викриває панів, які, часто буваючи за кордоном, марнують там час, пропивають своє майно, а повернувшись, намагаються наслідувати все іноземне. Вони продовжували пригноблювати народ, знущатися з нього. За це Шевченко посилає їм прокльони, називаючи недолюдками. У посланні засуджуються перекручення історії України, байдуже ставлення до рідного краю.