У поезії представлені два образи, які символізують Україну: синій льон (національна ментальність) і поле (життя).

Поле, як пустка, що поглинає ліричного героя («тільки ти - і ні душі навколо»), на ньому з’являються химерні тіні, які хочуть ніби розтоптати ліричного героя, від чого він опиняється перед вибором («Вдатися до втечі? Стежину власну биндою згорнуть?»). У цьому проявляються ознаки екзистенціалізму: вибирати рішення - єдине, що належить людині.

Герой обирає дорогу національно свідомої особистості, чесної й мужньої, яка не може вчинити по-іншому («Вистояти. Ні - стояти. / Тільки тут. У цьому полі, що наче льон. / І власної неволі спізнати тут, на рідній чужині»). Оксюморон «на рідній чужині» підкреслює гіркоту реальності.

УІ Цьому полі, синьому, як льон,

Де тільки ти - і ні душі навколо,

Уздрів і скляк - блукало серед поля

Сто тіней. В полі, синьому, як льон.

І в цьому полі, синьому, як льон,

Судилося тобі самому бути…

Сто чорних тіней довжаться, ростуть І вже, як ліс соснової малечі, Устріч рушають. Вдатися до втечі? Стежину власну биндою згорнуть? Ні. Вистояти. Вистояти…