В 1697 році у Франції вийшов перший збірник казок Шарля Перро. Виявляється, ця державна людина, поет і критик, академік Французької академії, захоплювався народними оповіданнями й розважала ними королівський двір. Але Шарлю Перро здавалося, що казка - це несерйозний жанр, тому він говорив, що казки писав його син, а він сам тільки складав до них короткі й змістовні повчання. Книга Шарля Перро «Казки матінки гуски» є першим збірником конкретного автора (саме цим відрізняється авторська казка від народної). Так Шарль Перро став одним із засновників світової літературної казки. Відомі казки: «Червона Шапочка», «Кіт у чоботах», «Золушка» і інші.

Кожна, дівчинка мріє виявитися на місці Золушки - головною героїнею казки Шарля Перро «Кришталева туфелька». Добра, незлобива, ніжна, ну й, звичайно ж, дуже гарна - «вся в матір, кращу жінку у світі». Вона зовсім не намагалася «віддячити тією же монетою» своїх сестер, які знущалися з неї. Сестри знали, що в неї гарний смак - і завжди радилися, у що одягтися, просили робити зачіски, але ровней її не вважали. Золушка мила посуд, стирала білизну, виконувала всю чорну роботу, але не нарікала й щиро допомагала сестрам у всьому, старанно готовила. А після свого весілля вона навіть взяла сестер до себе в палац і віддала заміж за два молодих вельмож. Золушка покірно терпіла всі несправедливості й ніколи не скаржилася батькові. Але сестри й мачуха, начебто ще сильніше ненавиділи неї за те, що вона й у цьому не схожа на них - адже вони точно не упустили б можливість посміятися над кимсь і зробити щось погане.

Саме за її доброту, щирість дівчині посміхнеться доля. Золушка не вимагає в долі винагороди, вона лише мріє - і мрії здійснюються. Золушка знаходить свою ниточку щастя серед клубка проблем і перешкод, які заважали їй, одержує винагороду - прекрасне плаття, кришталеві туфельки, але, звичайно, не тільки вони допомагають їй одержати головне - любов прекрасного принца. Золушка перетворилася в «найкрасивішу у світі» принцесу, якою захоплюються, що прагнуть наслідувати всі, навіть сестри й мачуха, одружилася із принцами. Чи всієї дівчини вели б себе так само на місці Золушки? Чи всі витримали б знущання мачухи й сестер? Чи простили б їх після всього, що відбулося?

Чи багато хто з нас змогли б на місці Золушки вибачити всі несправедливості й приниження, які нанесла їй її «рідня»? Навіть якщо дехто з нас не помстився б їм під час проживання під одним дахом, те точно не забув би нічого. Адже легко сказати, але важко дійсно настроїти свою душу на добрі почуття до людей, які тебе кривдили. Хоча б просто повернути їм усе, що їм належить по справедливості.

Давайте задумаємося над мораллю, завуальованої між рядками цієї казки: хіба не приховано в ній бажання навчити людей вибачати один одного? Вибачати не тільки на словах, але й у душі. Незлобно ставитися друг до друга, бути шляхетними, добрими. За образом Золушки коштує ідеал, надзвичайно чітко й влучно описаний автором цієї казки. Кожний з нас повинен прагнути до цього ідеалу. Чим ближче ми коштуємо до нього, тим поблажливіше ставиться до нас доля. Адже наше щастя залежить від наших учинків, як від добрих, так і від поганих. Отже, щоб знайти свою рятувальну ниточку Аріадни в клубку життя, треба змінювати свій характер, навчитися непохитно переносити негоди й неуважність долі. Вона все -таки колись вернеться до нас і посміхнеться своєю чарівною посмішкою, від сяйва якої на стінах будуть танцювати золотаві відблиски.