Дія роману И. С. Тургенєва “Батьки й діти” розвертається влітку 1859 року, напередодні скасування кріпосного права. У той час у Росії гостро поставав питання: хто ж може очолити суспільство? З одного боку, на провідну соціальну роль претендувало дворянство, що складалося як з досить вольномыслящих лібералів, так і з аристократів, що думають так само, як і на початку століття. На іншому полюсі суспільства перебували революціонери демократи, більшість серед яких становили різночинці. Головний герой роману “Батьки й діти” близький до найбільш радикальних представників другої групи. Думки, які він викладав, викликали бурхливу реакцію в читаючої громадськості

Погляди нігіліста обговорювалися в багатьох критичних статтях, сам автор у листах (знаменитий лист К. Случевскому) пояснював, що він хотів показати образом Базарова “фігура… дика, до половини виросла із ґрунту…”. Протягом роману особистість Базарова викликає все більша й більша повага, видно, що сам автор схиляється перед силою духу молодого нігіліста

Однак у суперечці з життям Базарів змушений був відступити, реальність виявилася не в змозі прийняти таку бурхливу, діяльну натуру. Це й стало причиною тої трагедії, що розігралася в долі Базарова. Життя не відразу показує нігілістові всі недоліки його ідеології; читач поступово приходить до думки про те, що ідеї Базарова не можуть реалізуватися в сучасних умовах. Зіткнення поглядів Базарова з реальністю починаються в Марьине, маєтку Кірсанових, під час споровши з Павлом Петровичем. Здавалося б, явно показане, що століття аристократів давно пройшло, що “принсипы” Павла Петровича не дозволяють суспільству вільно розвиватися, але в той же час ми бачимо окремі слабкі сторони в позиціях нігілізму

Наприклад, стає очевидним недосконалість теорії: нігілісти тільки “розчищають місце”, але замість не пропонують нічого, сподіваючись на російське “либонь”. Наступне випробування виявилося для Базарова більше серйозним. Аркадій і Євгеній на балі в губернському місті знайомляться з місцевою знаменитістю, Ганною Сергіївною Одинцовій. Ганна Сергіївна вдова в розквіті років, що одержала весь стан багатого чоловіка, за який у свій час вийшла по розрахунку

Вона спокійно жила у своєму маєтку, зрідка виїжджаючи на бали в губернське місто, щораз вражаючи своєю надзвичайною красою й тонким розумом. Базарів зауважує привабливість Одинцової, але вважає, що вона цілком звичайна жінка, серед яких “вільно мислять тільки виродки”. Почавши розмову з Ганною Сергіївною, Базарів поступово переконує в цьому й з радістю приймає запрошення погостювати в Никольском, маєтку Одинцової. Там бесіди Базарова з Ганною Сергіївною тривають, і нігіліст із подивом зауважує за собою нові, не знайомі йому раніше відчуття. Він усвідомлює, що ці почуття - “романтизм”, “нісенітниця”, як він сам їх називає, але не може нічого із собою поробити

Базарів-Людин вступає в протиборство з Базаровым-Нігілістом. На якусь мить людин перемагає, і Базарів пояснюється Одинцовій у любові, але після розум нігіліста бере все під свій контроль, і Євгеній вибачається за свій порив і незабаром їде в село до батьків. Знову Базарів-Нігіліст не зазнав поразок, у підсумку він зумів подолати зі своєю душею й придушив всі її зовнішні прояви. Але існування цієї самої душі змусило нігіліста трохи змінити свою позицію: раніше він уважав, що людина вирішує, що йому робити, залежно від того, що вигідніше в дану мінуту, зараз же Базарів став затверджувати, що людиною рухають відчуття

Свідомість того, що навіть нігілістові не далекий “романтизм”, завдало потужного удару по база-ровской натурі. Безумовно, “випробування любов’ю” найважче випробування з тих, що довелося перенести Базарову, однак на цьому ипытание поглядів нігіліста не закінчилося. З Никольского Євгеній їде в село до своїх батьків, де його знову осягає удар долі. За роки, прожиті поза рідними стінами, між Євгенієм і його родителями з’явилися розходження, причому настільки істотні, що ці люди all soch © 2005 не могли вільно спілкуватися між собою: вони просто не розуміли один одного. Базарів їде зі свого села в Марьино, де остаточно усвідомлює приреченість своїх ідей

Після дуелі з Павлом Петровичем Базарів зрозумів: якщо для того, щоб змусити одного повітового аристократа змінити своїм “принсипам”, потрібно стільки сил і часу, скільки сил буде потрібно, щоб зломити опір усього дворянства. Базарів зрозумів, що поодинці він нічого не виходить, і вирішив тихо жити з родителями й займатися улюбленою справою природничими науками. Він не відмовився від своїх ідей, він просто зрозумів, що їхній час ще не прийшло, і був змушений відмовитися від боротьби

Однак яскраве, “” серце, щобунтує, Базарова не могло жити тихим, спокійним життям, тому, якби не відбулася та випадковість, через яку він умер, то “її варто було б придумати”. Нігіліст Базарів не був зломлений життям, але проте покинув “бойовище” назавжди, хоча й проти своєї волі. Саме в тім, що Базарів, що не здав ні однієї позиції “у бої”, що йшов щораз із високо піднятою головою, змушений був визнати свою слабість перед буттям, полягає головна трагедія його життя

Напевно, це ж мав на увазі Тургенєв, коли писав Случевскому, що Базарів “особа трагічне”.