Герой втрачає корову-годувальницю, всупереч всім зусиллям розпадається його сім’я, у нього гинуть воли, нарешті, він втрачає землю й стає батраком, а потім змушений стати робітником на каменоломні, де й умирає від непосильної праці. До останньої миті життя мрія про корову не залишає Тхори йому ввижається «ставна така, красуня, зовсім як Камадхену» (в індійській міфології - подателька багатств). Нещастя Тхори збільшує долю його сім’ї

Син Гобар іде в місто, де спочатку стає досить щасливим торговцем і навіть починає займатися лихварством, досягає відомого процвітання. Однак доля його складається так, що йому доводиться стати робітником на цукроварному заводі. Майже з документальною точністю автор малює ситуацію, що породила страйк, зрадницьку позицію профспілкових діячів, зрив страйку за допомогою штрейкбрехерів, набраних зі зневірених селян, подібних X., які «готові були битися не на життя, а на смерть».

Більшість із них існували на грані голодної смерті, і вони не збиралися упускати з рук цей єдиний шанс на порятунок - у тисячу разів краще вмерти тут, борючись за роботу й хліб, чим умирати з голоду й бачити, як умирає твоя сім’я».