Твір по творчості М. Горького. Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру Лист. Здрастуйте, Олексій Максимович, пише вам земляк з вашої малої батьківщини, з Нижегородської області, учень одинадцятого класу сільської школи. Ми в школі тільки-тільки закінчили вивчати вашу творчість. Мені дуже сподобалися літературні твори, які ви написали

Ваші добутки можуть вивчати школярі всіх віків, адже можна, наприклад, і в молодших класах почитати добутку, що ставляться до ранньої творчості, у яких відчувається романтизм навколишнього світу. Ці добутки не містять тривалої й нудотної дії, і це добре, тому що можна насолоджуватися читанням опису пейзажу або героя. Хоч герої й показані самотніми, вони не виглядають сумно й не змушують їм співчувати, вони борються за своє існування. Але іноді цей героїзм доходить до якоїсь фантастики. Приміром, в оповіданні, «Баба Изергиль» образ Ларры небагато дивний, він син орла - це небагато нерозумно, що він загордився себе вище й краще всіх, у теперішні дні його б просто обізвали «пташиним сином» і поставили нижче всіх

А як же Данко? Цей герой взагалі був ідеалізований, він один нічого не злякався й повів людей, але коли на його серце, що палало любов’ю до людей, наступили, це викликало в мене співчуття, мені його стало просто шкода. Чомусь, може цього вимагав жанр, і в оповіданні «Макар Чудра» головні герої теж загинули, але в них був порок - гордість, вони віддали перевагу волі любові, а це було не дуже розумно з їх боку. Вони [Радда й Лойко] могли б удвох стати вільними мандрівниками, але ні, Ви привели їх обох до трагедії, що було, швидше за все, особливістю обраного жанру. Далі у Ваших ранніх добутках починає проглядатися явний образ босяка, але знову це все не так просто, всі босяки виявляються теперішніми майстрами своєї справи, і це змушує нас не співчувати їм, а придивлятися до їхньої душі й переживань

В оповіданні «Челкаш» мене зворушило те, що в гарного злодія в душі живе добрий сільський селянин, що, бачачи свого побратима, намагається йому допомогти. В 1900-ых роках літературний образ цих людей «дна» переріс у щось більше - в образ революціонерів. Явним прикладом цього буде роман «Мати», написаний вами в 1905 році. Роман відображає революційну діяльність і життя робітничого класу, а також відмінно показану вами материнську любов

Але не треба забувати про Ваших «несвоєчасних думках». Коли я читав цю книгу, мене це настільки вразило, що я почав було наливатися ненавистю до всіх цих революцій і жестокостям. Але у зв’язку з тим, що цей час давно пройшло, мені полегшало, щоправда, не можу сховати від Вас, що в мене зложилося відчуття, що й зараз ці думки виявилися «несвоєчасними».

Але не будемо зупинятися на смутному, давайте краще поговоримо про добуток, що мене дійсно торкнуло. Я маю на увазі вашу п’єсу «На Дні». Мені було дуже цікаво проводити час за читанням цієї п’єси. У ній розкриваються з тією простотою, який завжди не вистачало, проблеми життя бідноти й людей, від яких усе відмовилися. Але вони або, вірніше сказати, багато хто з них доводять своє право на життя, маючи певні таланти. Це змушує нас ставитися до них з певною повагою

Проблеми, про які вони міркують, теж викликають повагу, адже вони сучасні. Психологія п’єси мені довелася по душі, адже самітність і страх - шановні мною почуття. Можна навіть сказати, що цей мій улюблений добуток із всіх пройдених за одинадцятий клас. Щоб не здатися вузьким у поглядах, скажу пари слів і про ваші нариси. Точність, критичність і простота - от коротка характеристика нарисів

Опис видатних діячів не містить якої-небудь схильності убік критики, і це головне. Я постарався в цьому короткому листі висловити потроху про всю вашу творчість, що ми вивчаємо в нашій школі, сподіваюся, що моя думка буде хоч у чомусь корисно або приємно для Вас