ТВІР ПО ТВОРЧОСТІ И. А. БУНІНА И А. И. КУПРИНА И. А. Бунін і А. И. Куприн у своїх добутках зачіпають і розкривають багато тем, але одна з найважливіших - це тема любові. Звичайно ж, автори по-різному описують це світле почуття, знаходять його нові грані й прояви, але ми можемо знайти й загальні риси. Зустрічаємо в обох авторів і всепоглинаючу, глибоку й чисту любов, і любов слабку, котра не може протистояти ударам долі й соціальній нерівності. Наприклад, в оповіданні И. А. Буніна «Темні алеї» ми читаємо про вірну, гарячу любов на все життя - любові Надії. Але любов її безмовна

Вона любила Миколу Олексійовича все життя; через цю любов не вийшла заміж, не простила йому того, що неї кинув («Простити я вас ніколи не могла»). А в Миколи Олексійовича теж була любов, але це любов забуття. Він забув Надію й неї чисте глибоке почуття

Він говорить: «Хіба неправда, що вона дала мені кращі мінути життя?» Але відразу міркує: «Що, якби я не кинув її? Яка дурниця! Ця сама Надія не власниця постоялої світлиці, а моя дружина, господарка мого петербурзького будинку, мати моїх дітей?» Герої розсталися не тільки через соціальний конфлікт, тут є ще й психологічна різниця: у Надії сильний характер, гаряче серце, а в Миколи Олексійовича характер м’який, слабкий, нерішучий

У цьому конфлікті полягає трагедія оповідання. Із зовсім іншою ситуацією ми зіштовхуємося в добутку А. И. Куприна «Гранатовий браслет». Генерал Аносов у ньому запитує Віру: «А де любов-те? Любов безкорислива, самовіддана, що не чекає нагороди? Та, про яку сказане - «сильна, як смерть»?

Така любов, для якої зробити будь-який подвиг, віддати життя, піти на мучення - зовсім не праця, а одна радість». Для героя його власне питання є риторичним. Але Віра зштовхнулася з такою любов’ю

«Вона зрозуміла, що та любов, про яку мріє кожна жінка, пройшла повз неї». У даному добутку любов трагична, вона безупинно зв’язана зі смертю. У своїй сповіді Жовтків пише: «Залишається тільки одне - смерть». Передчуття цієї трагедії відвідало Віру, коли вона розглядала подарований Жовтковим гранатовий браслет

«Точно кров!» - подумала вона. В оповіданні Буніна «Пан із Сан-Франциско» ми знову зустрічаємося з темою любові, хоча вона в даному добутку не є головною. Автор показує ще деякі її сторони. Із цим світлим почуттям ми зштовхнемося на сторінках, у яких розповідається про почуття дочки головного героя до закордонного принца

Але в любові є й іншої, відразливі, сторони: «…була витончена закохана пара, за якої все із цікавістю стежили і яка не приховувала свого щастя…тільки один командир знав, що ця пара найнята Ллойдом грати в любов за гарні гроші…». Але адже це ж глузування над самим великим і чистим почуттям людини!

Але, виявляється, є в нашім житті й таке. Дуже красиво А. И. Куприн описує любов двох молодих людей в оповіданні «Олеся». Щоб створити яскраву картину любові поліської чаклунки Олеси й російського інтелігента Івана Тимофійовича, автор оточує героїв ореолом таємничого поліського лісу й природи в цілому. Олеся - представниця улюблених Куприным «природних людей», «дітей природи», не зіпсованих цивілізацією, здатних на повноту почуттів

Дівчина виросла в лісі, вона любить і розуміє природу, у неї чуйне, проникливе серце, гострий розум, добра душа. Але саме головне в ній те, що любить вона всім серцем, щиро, глибоко, ніжно й дбайливо. В ім’я любові вона здатна на більші жертви. Дівчина пішла на фізичні й моральні борошна, виконала абсурдне бажання свого улюбленого, хоча знала, чим це закінчиться

У любов двох молодих людей втрутилося не тільки марновірство й неосвіченість жителів села. Їхня любов була приречена, тому що між характерами героїв існує величезна різниця: в Олеси чуйне, гаряче серце, здатне на подвиг в ім’я любові. А в Івана Тимофійовича серце ледаче, холодне, глухе до всього навколишнього. Він «не послухався тоді неясного потяга серця», не зупинив свою улюблену, і все закінчилося трагедією

У кожному добутку ми знаходимо всі нові й нові сторони самого прекрасного з людських почуттів - почуття любові. Добутку И. А. Буніна й А. И. Куприна відкрили нові грані цього незрозумілого й прекрасного почуття. Вони обоє пишуть про нещасну любов, що валить через превратностей долю, соціальної нерівності або самих героїв