«Витязь у тигровій шкірі» - одна з найбільших поем світової літератури, що проголошує ідеї добра, дружби й справедливості, що відстоює право людини на волю, щастя й любов. Невичерпне джерело мудрості й поезії, воно займає гідне місце серед таких шедеврів світової літератури, як «Илиада» і «Одиссея» Гомера, «Божественна комедія» Данте

Автор цієї геніальної поеми - Шота Руставели - жив на рубежі ХІІ-ХІІІ століть, в епоху правління прославленої грузинської цариці Тамар. Це були часи, коли середньовічна Грузія досягла не тільки політичної могутності, але й сьогодення розквіту культури. Шота Руставели був освіченим представником свого часу. Переказу розповідають, що поет був широко й всебічно утворений, володів декількома мовами, вивчав літературу й філософію, багато подорожував. Убравши багатство древнегрузинской письмової культури й одночасно випливаючи кращим фольклорним традиціям, Руставели розвив і підняв на більшу висоту грузинську поезію, а поема «Витязь у тигровій шкірі» створила йому воістину нев’янучу славу. Будучи виразником кращих прагнень самої прославленої епохи в історії грузинського народу, Шота Руставели склав безсмертний гімн найблагороднішим почуттям - дружбі й любові й одним з перших в історії середньовічної поезії затвердив новий ідеал доконаної людини. Незважаючи на те що персонажі поеми - представники різних народів, зрозуміло, що автор художньо правдиво зобразив сучасну йому дійсність, а в образах його героїв втілилися кращі риси передових людей феодальної Грузії XII століття

Герої Руставели живуть і діють в ім’я високих мет. Своє життєве призначення вони бачать у допомозі пригнобленим, у відновленні справедливості, у твердженні уз братерства, дружби й любові. Основними їхніми якостями є відвага, людинолюбство, безстрашність, постійна готовність до самопожертви, прагнення робити добро й непримиренність до зла. Це особливо видно на прикладі таких героїв, як Автандил і Тариэл.

Поетичное рядка поеми, присвячені опису їхнього життя, любові й дружби, красномовно говорять про те, що хвилює письменника насамперед. Численні афоризми: «Хто в лиху покине друга, сам довідається гіркота лих», «Що приховаєш - те погубиш, що роздаси - повернеться знову», «Скнарість - ознака скудоумья», «З ворогів усього опасней ворог, що прикинув іншому», «Кущ сухий зазеленіє там, де суд діється правий» свідчать про те, що Руставели цінує в людях чесність, відданість дружбі, щедрість, щиросердечне тепло. Мужні й сильні, його герої - самовіддані И; безстрашні борці за торжество справедливості, добра й щастя

На думку Шота Руставели, щастя не дається людині просто так. Він повинен заслужити його своїми вчинками й своїми моральними якостями

Доля може посилати людині всілякі перешкоди, важкі щиросердечні страждання (розлуки з улюбленими, втрату друзів, несправедливе відношення й т.д.), крім того, у поемі проти добра часто виступають злі сили (каджи, дэви). Але автор «Витязя в тигровій шкірі» постійно відзначає, що зло - явище тимчасове, адже «навіщо добра творець зле чудо створить?», навпроти - «Не творить творець злого, милосерд його закон». Людина повинен розуміти, що все зло - тимчасово, вона викликане «підступним миттєвим миром», і бути стійким на своєму шляху

Звичайно, людині допомагає Бог, що не дає йому загинути, але все-таки головна умова - активна діяльність самої людини і його самостійний вибір. Інакше кажучи, щоб користуватися земними благами, людина повинен бути цього гідний - мати розум і героїчний дух, упокорюватися в лиху: «Що це за хоробрий, якщо він не переборе прикростей», що це за мужня людина, що до кінця не випробує самого себе? Саме на впевненості в кінцевому й обов’язковому торжестві добра заснований сюжет поеми. Щастя, на думку автора, потрібно домагатися в реальному, земному житті, і герої, переборовши безліч перешкод, тріумфують перемогу добра над злом. А битва за звільнення Нестан сприймається як битва за красу, за звільнення добра й краси з полону злих сил

Людина, на думку Руставели, приходить у цей мир, щоб любити й знати ціну любові, тому що любов облагороджує й спонукає до добрих справ. А творити добро й переборювати труднощі завжди легше, коли поруч вірний і самовідданий друг. Тому «Витязь у тигровій шкірі» - це також теперішній гімн священному сполучнику дружби, побратимства

Лицарі - герої «Витязя в тигровій шкірі», схиляються перед щирою дружбою. Тариэл, Автандил і Придон - беззавітно віддані друзі, але їхня дружба заснована не просто на взаємній симпатії, вони розумом намагаються зрозуміти лиха й негоди один одного, аналізують свої поводження. Це помітно вже з першої зустрічі героїв коли розпачу Тариэла протиставляється тверезий розум Автандила. Він завбачливий, дає розумні ради, що й допомагає Тариэлу повернутися до активної діяльності. Герої зберігають самовіддану вірність дружбі в будь-яких обставинах. Автан дил, наприклад, залишає батьківщину, свою кохану й відправляє ся в небезпечний шлях на пошуки зниклої улюбленої Тариэла, вед його девіз:

• Друг нехай другові вірно служить, не щадячи себе ні в чому,
• Повинне серцю бути для серця й дорогою, і мостом

Автандил і Придон гідно виконали обов’язок дружби - допомогли розшукати укладену в Каджетскую міцність Нестани й звільнити викрадену красуню. Тариэл відповів Автандилу такою ж самовідданістю, коли замість того, щоб повернутися в Індію, пішов за ним в Аравію. Але крім лицарської дружби, автор оспівує також чисту, зворушливу дружбу між юнаком і дівчиною. Це дружба Тариэла й Асмат, що перенесла безліч труднощів, але не покинула його вбеде.

В «Витязі в тигровій шкірі» Шота Руставели своїм художнім завданням бачив зображення вільних людей, перейнятих піднесеним духом, тому вищий пафос добутку - безмежна віра в людину, у його здатність до щирої, відданої дружби, віра в торжество добра й справедливості. Із цієї позиції й оцінюють Шота Руставели як найбільшого гуманіста середньовіччя