Для створення поеми Пушкіну знадобилися багато джерел, але користувався він ними зовсім вільно, іноді навіть вступаючи з ними в суперечку. Так, наприклад, трапилося з поемою Жуковського «Дванадцять сплячих дівши», що відрізнялася містичними мотивами. Пушкіна пародійно переосмислює деякі сюжетні лінії цього добутку в четвертій пісні «Руслана й Людмили». У своїй поемі він легко з’єднує мотиви казкові, літературні, побутові. Вільне володіння матеріалом підкреслювалося легкою, невимушеною манерою оповідання.

Усякі чудеса, викрадення, казкові події, на яких ґрунтується сюжет поеми, сполучалися в ній з реальними, конкретними прикметами побуту. На перший план висувається авторський початок. Автор невимушено міркує про героїв, розмовляє із читачем, нарешті, розповідає про себе, про свої заняття, звички, художніх смаках.

Пушкін описує давно минулі, казкові часи з позицій своєї сучасності. Він дивиться на минуле очами поета-романтика XIX в. Звідси легка іронія, тонке глузування не тільки над героями добутку, але небагато й над читачами, і навіть над самим собою. Так, наприклад, казкова героїня Людмила раптом з’являється сучасною милою й кокетливою панянкою, .могутній Черномор - кволим дідком і т.д.

Емоційне фарбування оповідання, самостійний про-: раз оповідача, вся система ліричних відступів будуть використані й надалі пушкінській творчості. І коли поет звернеться до читачів «Євгенія Онєгіна» зі словами: «Друзі Людмили й Руслана», він нагадає про ту творчу манеру, що почалася в його першій поемі.

Новаторський твір Пушкіна викликало зі своєю появою жваву полеміку. Реакційні критики обвинувачували поета у використанні «мужицького» мови, в «непристойних словах і вираженнях». Прихильники відживаючого класицизму побачили в поемі Пушкіна грубе порушення звичних для них эстетических норм і правил. Навпроти, представники нового напрямку в літературі привітали її появу. Жуковський, прослухавши поему в читанні автора, подарував йому свій портрет з написом: « Переможцеві-Учневі від переможеного вчителя… 1820 березня 26». Історико-літературне значення «Руслана й Людмили» дуже велико. Бєлінський відзначав, що «збуджені этою поэмою толки й суперечки про класицизм і романтизм були эпохою відновлення російської літератури».

Окреме видання поеми «Руслан і Людмила» побачило світло тоді, коли Пушкіна вже не було Впетербурге.