На картині бачимо відомого композитора, який сидить на лавці десь у парку. (А може, це край лісу?) Пізня осінь. Земля рясно вкрита листям. Дерева ще не зовсім оголені, але відчувається, що вже листю недовго тремтіти на вітру, ледве утримуючись на гілках. Композитор одягнений у пальто, на ньому капелюх, ледь видно комірець білої сорочки і краєчок краватки. Він сидить, закинувши одну ногу на одну, підперши голову рукою, а ліктем спираючись на бильце, Петро Ілліч замислився, мабуть, услухаючись у лише йому зрозумілі звуки і створють цей осінній день. Чайковський слухає українську природу, шелест ціпків, що тихо лягають поряд, і перекладає, напевно, ці звуки на свої чарівні події, які згодом зазвучать на весь світ.