Березень зв’язаний у народній свідомості насамперед з тижнем Широкої Масниці, що вважається самим веселим, розгульним святом. У природі вже відчувається наближення тепла, сонце пригріває весняним-весняній-по^-весняному, і в цей час перших відлиг російський народ святкує безпутну-«соромну» тиждень, що передує Великому посту. Свято пов’язаний з весняним відродженням до життя світлої богині родючості - веселої красуні Лади, що відправлялася на пошуки приспаного взимку-мораной свого улюбленого Леля - бога місяця травня. Ладу йшла, оточена численними веселими, добрими й пустотливими супутниками напівбожественного, напівсмертного походження, а злу зиму-морану супроводжували парфуми тьми, холоду й лих

Красуня Лада й стала Масницею, що справляє язичеську тризну по вмираючій зимі й всім «колись покійним». Весь Оліїстий тиждень пов’язана з поминовением батьків, що виражається у звичаї пекти млинці, що були необхідною приналежністю поминок. «Перша відлига - зітхнули батьки», - говорилося за старих часів. Перший спечений маслений млинець клали на віконце - для батьків, присуджуючи при цьому: «Чесні наші батьки! От для вашої душки блинок!»

На Масницю здавна існувала традиція будувати зі снігу й льоду снеговиков, зводити сніжні фортеці, качатися на санках сгор.

У перший день Масниці - понеділок - зустрічали свято. Масницю, убрану й оздоблену стрічками й ганчірками, возили по селу, споряджаючи цілий поїзд із саней

Вівторок називався «заигришами» - народ грав і веселився, що розважається бродячими блазнями. Спеціально зведені «сніжні городки» бралися приступом, а іноді влаштовувалися й кулачні бої «стінка на стінку», що робило приємність і глядачів, і навіть самим учасникам

В оліїсте середовище - «ласуна» починалося велике об’їдання, а в четвер все з’їдене «запивалось», ішов самий широкий розгульний день, що називався « розгуляй-четвер» або «широкий четвер».

П’ятниця називалася «тещині вечірки» - у цей день зятям покладалося відвідувати тещ. Субота вважалася «золовкиними посиденьками» (невістки запрошували до себе зовиць). Обоє ці дня в народі присвячені ходінню по рідні

Але - «не все котові Масниця» - наступало неділю, останній день Масниці, що мав кілька назв: «проводи», «прощання», «прощений день». На проводах спалювалося опудало зими-морани. Після народ розходився по будинках, і починалося «прощання» - обряд, що зберігся й до нашого часу. Просили прощення й прощали інших рідні, знайомі, перші зустрічні. Обряд цей зв’язаний і із християнською традицією, відомої з ХVII сторіччя - Прощеним неділею. В «прощений день» справлялися й поминки по батькам, яких не забували весь святковий тиждень. Для тих, хто не встигав нагулятися за тиждень, існувала «німецька масниця». Так говорять у народі про опохмеляющихся в чистий понеділок. «Широка ріка Маслена, затопила й Великий пост!» - говорилося про тих, хто доїдав у перший пісний день, що залишилися після свята страви й «полоскав рот» недопитим вином

По народних прикметах, якщо в неділю перед початком Оліїстого тижня буде негода, те влітку можна чекати великого врожаю грибовю Другий весняний місяць називається квітнем не випадково: по народному повір’ю, у квітні земля зопріває. «Березень пивом, а квітень водою славиться», - говорять у народі. У квітні сніг тане вже неостановимо, як не зупинимо прихід теперішньої весни, з теплом, свіжою зеленню. «Початок квітня в снігу, кінець - у зелені», - говорять про це місяці

Раніше на Русі цей місяць називався «пролетником», тому що передвіщав швидкий прихід літа; у поляків він звався «кветень»; чехи й словаки йменували квітень «дубень». У Древній Русі він був другим місяцем; пізніше, до 1700 року, він уважався восьмим, а після реформи Петра I став четвертим по рахунку

Прихід теперішньої весни зв’язаний насамперед з радісним святом Благовещения.

День Благовещения, відмічуваний 7 квітня, супроводжувався численними марновірствами, багато хто з яких виникли ще в язичеські часи й пізніше були перенесені на християнське свято. Уважається, наприклад, що якщо в Благовещение від ранку до напівночі назвати чоловіка сорок раз «милий», весь рік чоловік буде любити й пеститися

Не випадково це свято називають удень сімейної любові. У Благовещение не займали в борг, щоб не поставити хазяїв у неспритне положення. Уважалося, що той, хто в Благовещение віддавав з будинку, витрачав на чужих сімейний спокій і мир

Деякі риси древніх язичеських богинь - Живі, Лади, Фреи, Діви-Зорі, Гольди - злилися із християнськими поняттями про Богоматір. Тому Діва Марія в народній свідомості - як древня Діва-Зоря - виводить на небо ясне сонечко, виганяючи із землі нічну тьму

Благовещение - останнє свято, що завершує зиму й початківець весну. До нього готувалися, дотримуючи особливих звичаїв. Насамперед, відзначали «дванадцять великих п’ятниць», що згадуються й у язичеському шануванні богині Фреи. Ці «п’ятниці» коштують перед самими більшими святами, особливо шанованими в народі. «Перша велика п’ятниця» доводиться на перший тиждень Великого поста. У цю п’ятницю «убив брат брата камением», тому той, хто буде поститися, «охоронить себе від даремного вбивства». В «другу велику п’ятницю втілився сам Ісус Христос Святим духом у Матір Пресвяту Богородицю; хто проведе цю п’ятницю в пості й молитві, від внутрішньої скорботи збережений буде». Крім того, «друга велика п’ятниця» охороняє від бідності, від плотської похоті й диявольської спокуси. Особливо чтится «Благовіщенська П’ятниця» у розкольників. Вона є в їхній уяві зовсім особливою, одушевленим і істотою, що володіє чудотворною силою, (святою Пятницею). На п’ятницю не покладено працювати, тому що «хто не шанує благовіщенську п’ятницю, у того всяка справа буде задкувати». У Благовещение прийнято не тільки не працювати, але й з вогнем не засиджуватися: «Хто не шанує Благовещения, з вогнем за роботою сидить, - у того в це літо вб’є блискавкою близької людини». Благовіщенську просфиру зберігали іноді цілий рік: уважалося, що нею можна лікувати хвороби

У Благовещение не радили занадто ретельно розчісувати волосся: вірили, що від цього буде лізти волось. «Птах у цей день гнізда не в’є, дівиця косу не плете».

Червоні кола навколо сонця в цей день передвіщають багатий урожай. Яка погода буде на Благовещение, такий же чекати й на Світле Христово Воскресіння

П’ятий місяць року раніше йменувався «травень» і «цветень» і вважався одним з найважчих місяців у році. Не випадково вважалося, що в травні не можна влаштовувати весілля, інакше прийде томитися не один місяць у році, а все життя: «Женишся в травні - спокаешься, все життя промаєш». Цей місяць був важким і для тих, хто працював у поле й на городі: потрібно було не покладаючи рук займатися посадками. Тому на кожний травневий день існували особливі прикмети й звичаї

В останній день квітня відзначали: якщо небо ясне, день сонячний, виходить, останній весняний місяць і навіть все літо буде гарним. Але навіть якщо ще у квітні на деревах з’явилися перші зелені листочки, у травні обов’язково чекають холодів і заморозків

Перший день третього весняного місяця - 1 травня - відзначається як свято. Однак ця традиція почалася не зі святкування Міжнародного дня солідарності трудящих, а набагато раніше: у петровские часи. У Москві на Німецькій слободі в цей день установлювали для торгівлі «німецькі столи» і розбивали «німецькі стани». Пізніше городяни перейняли цю традицію: 1 травня став «народно-міським» святом для міщан, посадских, купців

2 травня - день преподобних Трифона й Ничипора, а наступного дня - 3 травня, - по стародавньому звичаї, прийнято було «окликати батьків». На ранковій зорі все жінки збиралися і йшли на цвинтар, на могили своїх батьків і родичів, і починали голосити - кликати їх. І в часи язичества, і в християнській традиції батьки завжди шанувалися особливо, тому після їхньої смерті, по народному причеті, «порожнів високий терем, глухнув широкий двір; не цвіли в широкому полі квіти лазореви, не червоно росли дуби в дубровушках». Плакальниці призивали своїх померлих батьків: « Устаньте-Пробудитеся, подивитеся на своїх детушек, вигляньте на нас, сиріт, зі своїх домків, так потіште словом ласкавим!»

Pages: 1 2