Твір: мої роздуми над творами Романа Иванчука

Черга була довг і строката - живаючи ілюстрація вирослих духовних потреб наших сучасників і ще не дослідженого соціологами явища книжкового буму. Не черга - моноліт. «Що сьогодні є?» - схвильовано звернулася в нікуди громадянка, забігши в книгарню. «Яка різниця? Що вам скаже назву? Яке-небудь не те четверте, не той п’ятий вимір», - охоче відповів, виламавшись із моноліту, ділового виду чоловік. «Як яке-небудь?!.. Так це ж новий роман Иваничука!» - і громадянка кинулася у хвіст черги. Так, твору Романа Иваничука читають, за його книгами, насамперед за історичними романами, завжди черга

Чому? Сам прозаїк в одному з інтерв’ю пояснив це загалом, якщо не сказати банально: ««…Необхідно, щоб читач вірив і постійно був зацікавлений. Необхідно вміти з ними розмовляти». Новели Романа Иваничука, розміщені в хронологічній послідовності можуть служити своєрідним екраном, на якому досить детально зафіксовані зміни в поетиці письменника. Саме від новелістики Иваничук ішов до найбільшого досягнення своєї творчості - історичному роману. І свідчення цьому - роман «Мальви». Починаючи із другого історичного роману - «Червленого вина», що з’явився через десять років після «Мальв», прозаїк інакше трактує час, що, можна сказати, стає головною діючою особою його добутків, пронизує кожний їхній структурний елемент. У романах органічно поєднуються два виміри: сюжетний час і час народної історії, подих якого відчувається й в авторському тексті, і в роздумах героїв. Це створює враження циклічності добутків, надає їм тимчасовою безперервності. Письменник звертає особливу увагу на маловідомі фігури й у такий спосіб виразно демократизує історію

Наскрізна думка «галицьких» романів Романа Иванчука - підкреслення генетичної й духовної спільності Західної України з усім народом. Це розуміли Каліграф, Преслужич, Рогатинец, Вишенский, Шашковий! Саме пам’ять про ту спільність допомогла західним українцям вистояти на вітрах історії, знайти своє щастя в єдиній Україні. Властивій поетиці прози Романа Иваничука хронотопность мислення в «Шрамах на скелі» виявилася в об’єднанні трьох тимчасових шарів: сучасного, де одним з героїв виступає сам автор, разом із читачем створюючи на наших очах історичний роман про часи Івана Франко, про місце й роль Муляра в історії народу, і роман у романі, «написаний» за Франко гіпотетичний добуток про Данила Галицькому, останній твердині Галицької - кам’яно-дерев’яної міцності Тустань, де любив бувати геніальний поет. Сюди, у Тустань, що недалеко від Дрогобича й Борислава, приїхав автор-оповідач, щоб знайти «шрами на скелі» - напис на честь Франко й ключ до задуманого роману онем.

Варіанти творчого завдання: доповнити текст власними враженнями від творів Романа Иваничука;