Займатися музикою Сергій Рахманінов почав у чотири роки й із задоволенням грав сонати відомого німецького композитора Людвіга ван Бетховена. В 18 років він закінчив Московську консерваторію по класі фортепіано, а через рік - по класі композиції. Його нагородили великою золотою медаллю за видатні виконавські й композиторські успіхи. На випускний іспит Рахманінов представив одноактну оперу «Алеко» .

За неї присутній Чайковський поставив йому п’ятірку із трьома плюсами. Через рік опера молодого композитора була поставлена у Великому театрі. Вона одержала високу оцінку найбільших музикантів, критиків, слухачів. Творчість композитора розвивалося інтенсивно. В 90-і роки почалося життя, що тривало всю, концертна діяльність Рахманінова, що стало одним з великих композиторів миру. Слухачам Рахманінова здавалося, що він не знає ні яких технічних труднощів. В 1897 році пролунала перша симфонія Рахманінова. Через недбалість оркестрантів і диригента симфонія була виконана погано, і концерт окончился провалом. Рахманінов був у розпачі. Три роки він не брався за твори музики, сумнівався, не вірив у свої сили. Але композитор не може жити без музики. І Рахманінов знову повернувся до творчості. Перші роки 20-го сторіччя стали роками розквіту його композиторського дарування. З’являється світла хвилюючого канта «Весна» , «Зелений шум» . Він пише Другий і Третій концерти для виконання фортепіано з оркестром. У ці роки заблискала ще одна грань таланта Рахманінова

Він розкривається як прекрасний оперний і симфонічний диригент, що дав своєрідне тлумачення многим класичним добуткам. В 1917 році він виїхав з концертами в міста Європи й Америки. Усюди, де б він не з’явився бублика прагнула в концертні зали, захоплено писала про нього преса, з газетних смуг не сходили його портрети. Рахманінов залишився жити в Америці, де свою тугу за батьківщиною він виразив у Третій симфонії. Під час Великої Вітчизняної війни грошовий збір одного зі своїх концертів, він передав до Фонду оборони СРСР із такими словами: «Від одного з росіян посильна допомога російському народу в його боротьбі з ворогом. Хочу вірити, вірити в повну перемогу» . Через всю творчість Рахманінов проходить тема Батьківщина. Ліризм з’єднується в його музиці з величними епічними образами. Широкий діапазон почуттів, вираженим композитором у своїх добутках, - від тихого спокою до сильної схвильованості, від світлої радості до похмурого суму. Уже в прелюдії, написаної ще замолоду для улюбленого свого інструмента - фортепіано, сполучаються характерні для Рахманінова могутня колокольность і стрімкий, бурхливий рух. (Матеріал для повідомлення взятий з енциклопедії «Що таке, хто такий» тім 3)