Як відомо, Герц не передбачав можливості застосування електромагнітних хвиль у техніку. Справді, було важко побачити в слабких іскорках, які Герц розглядав у лупу, майбутнє засіб зв’язку, що перекривають нині космічні відстані до Венери й Марса й що дозволяє керувати самохідним апаратом на Місяці. Навіть людині з невичерпною фантазією, знаменитому письменникові Жулеві Вернові не вдалося передбачати радіозв’язок, і герої його роману «Плавучий острів» , написаного після досвідів Герца, не знають способів бездротового зв’язку

Взагалі між принциповим відкриттям і його технічним додатком лежить величезна відстань. Эйнштейн не передбачав у доступному для огляду майбутньому можливої реалізації співвідношення E=mc 2 , Резерфорд уважав химерою використання атомної енергії. Тільки люди з особливими здатностями можуть знайти розумне технічне втілення наукової ідеї. Саме такими здатностями володів чудовий російський фізик Олександр Степанович Попов, що продемонстрував приблизно через рік після смерті Герца перший радіоприймач, що відкрив можливість практичного використання електромагнітних хвиль для цілей бездротового зв’язку. Олександр Степанович Попов народився 16 березня 1859 року на Уралі (селище Турьинский рудник) у сім’ї священика. Після закінчення в 1877 році загальноосвітніх класів Пермської духовної семінарії він не став продовжувати духовне утворення, а надійшов на фізико-математичний факультет Петербурзького університету. В університеті його захоплювала електротехніка. Він працював монтером у товаристві «Електротехнік» , і вперше його праці в 1882 році були присвячені динамоэлектрическим машинам

Хоча Попов був залишений при університеті для підготовки до професорського звання, він довго не пробув в аспірантурі, як би сказали зараз, і з 1883 року став викладачем Мінського офіцерського класу в Кронштадті, сполучаючи цю посаду з педагогічною роботою в Технічному училищі Морського відомства в Кронштадті. У Мінному офіцерському класі Попов проробив до 1901 року, коли він був вибраний професором кафедри фізики Електротехнічного інституту в Петербурзі. В 1905 році він був вибраний директором інституту й у цій посаді помер від крововиливу в мозок 13 січня 1906 року. По роду своєї службової діяльності А. С. Попов був тісно пов’язаний з військово-морським флотом, і саме у флоті відбулося народження великого відкриття. Історичні умови для відкриття дозріли, до нього різними шляхами в різних країнах майже одночасно йшли трохи людей: Попов, Резерфорд, Маркони й інших. Першим домігся успіху А. С. Попов. в 1889 році. Він прочитав у зборах мінних офіцерів цикл лекцій «Новітні дослідження про співвідношення між світловими й електричними явищами» по наступній програмі: «1. Умови походження коливального руху електрики й поширення електричних коливань у провідниках 2. Поширення електричних коливань у повітрі - промені електричної сили. Відбиття, переломлення й поляризація електричних променів. 3. Актиноэлектрические явища - дія світла вольтовой дуги на електричні заряди.» Ці лекції супроводжувалися демонстраціями досвідів Герца. Вони мали великий успіх, і Морський технічний комітет запропонував морському міністерству повторити лекції з демонстраціями в Петербурзі, у Морському музеї для петербурзьких офіцерів. «Досвіди, зроблені германським професором Герцом на доказ тотожності електричних і світлових явищ, - говорилося в цьому реченні, - становлять великий інтерес не тільки в строго науковому змісті, але також і для з’ясування питань електротехніки.» Очевидно, що А. С. Попов уже говорив у своїх лекціях про можливості практичного використання хвиль Герца, і керівні особи російського військово-морського флоту зацікавилися цим

Морське міністерство погодилося на повторення лекцій Попова в Петербурзі й виділило необхідні кошти на перевезення приладів. Лекція «Про електричні коливання з повторенням досвідів Геруа» відбулася в Морському музеї 3 квітня 1890 р. Можна з більшою підставою затверджувати, що А. С. Попов була не тільки одним з перших у Росії «пропагатором герцологии» (термін Столетова) , але й тим, хто відразу оцінив практичне значення відкриттів Герца й почав вирішувати завдання їхнього технічного використання. 7 травня 1895 року А. С. Попов на засіданні фізичного відділення Російського фізико-хімічного суспільства демонстрував сконструйований їм радіоприймач. Цей день у нашій країні щорічно відзначається як день народження радіо. Детектором електричних коливань у приймачі Попова був винайдений в 1890 Бранли (1844-1940) прилад, названий англійським ученим Оливером Лоджем (1851-1940) когерером. Це був своєрідний напівпровідник. Скляна трубка, заповнена металевими ошурками, була поганим провідником електрики. Однак під впливом електричних коливань її електропровідність різко зростала. У досвідах Бранли вона мінялася від мільйонів до сотень і десятків ом. Це зменшення опору зберігається й після припинення впливу коливань «іноді більше 24 годин» за спостереженням Бранли. Трубку можна повернути в стан поганої електропровідності «слабкими уривчастими ударами по дощечці, що підтримує трубку» Лодж в 1894 році прочитав у Лондонському Королівському суспільстві лекцію пам’яті Герца за назвою «Утвір Герца» . Тут він говорив і про трубку Бранли: «Цей прилад, що я називаю когерером, дивно чутливий як детектор герцевских хвиль». У досвідах Лоджа когерер почував вплив іскри на відстані сорока ярдів (близько 40 м) . Лодж застосовував різні способи приведення когерера в робочий стан, у тому числі й за допомогою вібрацій електричного дзвінка, змонтованого на одній дошці з когерером. Однак Лодж не додумався до використання дзвінка і як реєстратора сигналу, що надійшов, і як автомата для приведення когерера в робочий стан

Це зробив А. С. Попов. Попів же застосував антену для вловлювання електромагнітних хвиль. Сполучивши дзвінок, когерер, антену, А. С. Попов побудував прилад, що пізніше (у липні 1895 року) був названий Д. А. Лачиновим «грозоотметчиком» , маючи через його застосування як реєстратора грозових розрядів. Однак Попов своїм приймачем користувався й для прийому хвиль, створюваних передавачем. У своїй статті «Прилад для виявлення й реєстрування електричних коливань» , опублікованої в журналі Російського фізико-хімічного суспільства в 1896 р., А. С. Попов писав: «У з’єднанні з вертикальним дротом длиною 2,5 метри прилад відповідав на відкритому повітрі коливанням, зробленим більшим герцевим вібратором (квадратні аркуші 40 сантиметрів осторонь) з іскрою в маслі, на відстані 30 садженийі» Ці рядки писалися в грудні 1895 р. Таким образом, А. С. Попов в 1895 р. проводив досвіди по передачі й прийому електромагнітних хвиль на відстані до 60 м. Улітку того ж року його прилад використався для реєстрації електричних збурювань в атмосфері як при наявності грозових розрядів, так і при відсутності гроз. А. С. Попов закінчував свою статтю словами, що «прилад при подальшому вдосконаленні його може бути застосований до передачі сигналів на відстані за допомогою швидких електричних коливань» . При цьому він указував на необхідність створення досить потужного генератора таких коливань 20 січня 1897 р. А. С. Попов виступив на сторінках газети «Котлин» зі статтею «Телеграфування без проводів» .

Pages: 1 2