«Трійка» «Трійка» - перша в Некрасова узагальнена картина селянської жіночої «частки» і перший ескіз народного жіночого образа. Цей добуток стало російською піснею, увійшло у фольклор, що свідчить про його глибокі народності. Однак за винятком однієї етнографічної деталі («червона стрічка… у волоссях») і одного фразеологічного кліше («сира могила») у вірші немає предметних і словесних прикмет усної народної поезії

Відповідності фольклорним канонам виявляються скоріше в сюжетно-композиційному малюнку «Трійки», основою якого стало протиставлення дівоцтва й заміжжя. У пошуках способів зображення народного життя Некрасов не могло, і тим більше спочатку, не опиратися на її фольклорні образи й у цьому випадку використовував усно-поетичний мотив у якості одного із засобів типізації своєї картини. Фольклорні джерела сюжетно-композиційного плану «Трійки» підкреслювалися й традиційно-народними образами «веселих подруг» героїні (тут характерно що вже відбулося відділення героїні від свого дівоцького кола), а потім нелюбимого чоловіка й злої свекрухи. Тема дорогі, ямщика, трійки сходить до народних &copy A L L S o c h. r u дорожнім і ямщицким пісням. Про стереотипність поетичного образа трійки Некрасов добре знав

Тим часом поет знову звернувся до вже вичерпаного, здавалося б, мотиву, розраховуючи на закладені в ньому національно-демократичні відтінки, а також на можливості його відновлення соціальною темою: близькість традиційної поетичності сприяла поетичному освоєнню таких областей дійсності, які раніше поетизації не подда^ валися й були ліриці недоступні. Образно-стилістичний ряд вірша дозволяє сприймати його як пісенно-романсовий добуток; однак романсом стала лише ‘перша частина вірша, ліричний епізод зустрічі героїні з «проїзним корнетом» і її серцевої «тривоги». Романтичні мотиви народної лірики перепліталися тут з любовною темою, також вирішеної Некрасовим у традиціях романтизму, але тільки сформованих на пізніх етапах його літературної історії, у другій половині 1830-х рр. У центрі першої - романсової - частини вірша - портретний опис героїні: …В’ється червона стрічка грайливо ^ У волоссях твоїх, чорних, як ніч; Крізь рум’янець щоки твоєї смаглявої Пробивається легкий пушок, З-під брови твоєї напівкруглої Дивиться жваво лукаве вічко. Погляд однієї чорнобривої дикунки, Повний чарів, що запалюють кров

,. Даний фрагмент цілком відтворює стильову атмосферу позднеромантической лірики. Екзотичність образа, його яскрава» «пекуча» колірна мальовничість, своєрідний максималізм словесних прийомів - всі ці художні риси видавали в авторі «Трійки» поета, що пройшов школу романтизму 1830-х рр.; надалі вони були далекі головним тенденціям його поетики й навіть уже далекі поетиці другої частини самої «Трійки». Вірш «Трійка» монологично, і всі романтичні елементи його стилю належать одному голосу автора. Задумавши створити жіночий народний образ, Некрасов ще не знав інших можливостей його поетичного оформлення, крім прийомів любовної лірики, а це спричинило й всю її новітню поетику

Поетика наведених нами рядків вірша - це романтична спадщина, сприйнята Некрасовим у роки його вступу в літературу з одного боку, патетичне - «Погляд однієї чорнобривої дикунки, / Повний чарів, що запалюють кров»; з Іншого боку - майже «галантерейне»: «В’ється червона стрічка грайливо» і «Дивиться жваво лукаве вічко». Романтична література створила стійку й повторювану в різних авторів типологію жіночих характерів і обликов: розрізнялися два типи ідеальної красуні: східна жінка із чорними очами й прекрасною християнкою, блакитноока й світловолоса. Обоє цих образа здійснювали бачення безумовної краси й жіночності

У високій літературній культурі раннього романтизму східні і європейський жіночі типи виступали найчастіше рівноправно, відбиваючи трагічну нерозв’язність романтичного філософського конфлікту, зберігаючи в собі, як Зарема й Марія в «Бахчисарайському фонтані» Пушкіна, всі великий зміст цього конфлікту. Жіночий образ «Трійки» був зобов’язаний своїм поетичним оформленням саме цієї позднеромантической орієнталістиці. Чорні, «як ніч», волосся, чорні брови, смуглее особа - все це характерні риси романтичного портрета східної красуні, і додавання в цей екзотичний вигляд «червоної стрічки» також не суперечить літературним звичаям романтизму: поезія 1820- 1830-х рр. не раз використовувала зовнішні прикмети східного жіночого типу як портретні характеристики російських або українських героїнь (Марія в пушкінській «Полтаві»). У поетичному описі некрасовской селянки мигнув навіть відгомін філософського контексту, що оточував ніколи в романтиків образ східної жінки й згодом втраченого: «дикунка».

Формування некрасовской поетики в 1840-е рр. супроводжувалося, як і становлення творчого методу багатьох інших письменників цієї епохи, різкою відмовою від романтизму. Після «Трійки» ми не знайдемо в Некрасова романтичного жіночого образа, що виступає у функції образа народного. Доля романтичного жіночого типу в некрасовской поезії відбиває один зі значних процесів її еволюції: з універсальної системи засобів художнього освоєння життя романтична поетика поступово перетворюється в Некрасова в приватний прийом з обмеженою сферою застосування. Ця еволюційна лінія, що простежується протягом усього творчого шляху поета, у відомій мері була задана вже його лірикою, створеної в 1840-е рр., і вірш «Трійка» поза тим що давало подання про останні спалахи некрасовского романтизму, пророкувало також і шляхи його перетворення в пізнішій поетичній роботі Некрасова

Уже тут задум поета не вмістився в рамки романтичного образа, і ц останній був продовжений, як би надстрункий образом іншого літературного споріднення: Так не те тобі впало на частку: За нечупару підеш мужика. Зав’язавши під мишки фартух, Перетягнеш потворно груди, Буде бити тебе чоловік-коверзун І свекруха в три погибелі гнути. Від роботи й чорн і важкої Перецвітеш, не встигши расцвесть, Поринеш ти в сон непробудний, Будеш няньчити, працювати і є… Цей другий сюжет. вірші, що розгортає перспективу життя селянської дівчини, різко контрастує з першим, що відразу й відбивається на стилі

^ Говорячи про зіткнення романтичної й натуралістичної поетики у вірші «Трійка», треба, однак, підкреслити, що цим ми зовсім не ставимо під сумнів цілісність я єдність створеного в ньому народного образа. Складаючись із художніх елементів різної природи,.образ некрасовской героїні при цьому єдиний, і єдність це обумовлюється характером авторського погляду на неї, погляду, що вже побачив у народі першооснову національного буття, але поки ще стороннього, не перейнятого органікою народного світогляду, у відомому змісті меряющего народне життя цінностями соціально далекого їй свідомості. Натуралістичну характерність соціального плану «Трійки» виявляє така стилістична ознака, як прозаизмы. Будучи лексикою з ослабленим, а в окремих випадках і виключеним эстетическим значенням, прозаизмы не визначили всього стилістичної якості «Трійки», але утворили в її тексті Натуралістичний відрізок, що відрізняється насамперед недиффиренцированностыо, неопосредо-ванностью, первинністю життєвого матеріалу

Тут позначився, звичайно, не намір поета намалювати відразливі образи народного життя; скоріше чутні відзвуки довго, що трималися в літературі понять, згідно яким народний побут не володів эстетическим потенціалом. Некрасов боровся з ‘цими поданнями, і вже в «Трійці» ставилося завдання їхнього подолання, однак практично творче її рішення давалося не раптом. Підійшовши до величезного й лише спочатку порушеної попередникамиами проблемі поетичного зображення народного життя у всій її цілісності, Некрасов відразу почав шукати можливостей эстетического висвітлення свого предмета. Поет розташовував эстетическими фондами фольклору, з одного боку, і романтичною літературою - сдругой.

И користувався ними. Разом з тим він не міг не усвідомлювати й неможливості поширення цих методів на весь новий матеріал; залишалася ще реальна дійсність, крізь яку не пробивалося світло готових традицій і художнє освоєння якої можливо було спочатку лише засобами прямого натуралістичного зліпка. Вірш «Трійка» і відбило драматизм даної творчої ситуації поета, що вже знайшов свій зміст, але ще що не створив єдиного методу художнього втілення різних його сторін. Эстетическое перетворення народного життя стало в «Трійці» як з’єднання нагой «натури» з тією естетикою, яку можна було почерпнути із запасу художніх традицій, однак у цьому з’єднанні зберігався помітний стик, проза й поезія стояли поруч, але один одного ще не асимілювали, сусідили, але не давали синтезу

Pages: 1 2