При безупинно, що протікають в організмі процесах, обміну речовин і енергії потрібне постійна витрата живильних речовин. Оськільки внутрішні ресурси організму обмежені, для підтримки життєдіяльності, здоров’я й продуктивних якостей тварин необхідне надходження живильних речовин у ськладі корму.

Основні компоненти корму - білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини, вода. У нативном (незмінному) виді тваринами, можуть бути засвоєні тільки вода, розчинні мінеральні солі й вітаміни.

Білки, жири й вуглеводи (полисахариди) , що представляють собою високомолекулярні з’єднання, що не проникають через пори тваринних мембран, попередньо повинні бути перероблені до відносно простих молекул. Нерозчинні мінеральні солі й вітаміни в процесі травлення перетворюються в розчинні форми.

Травлення - це сукупність механічних, фізико-хімічних і біологічних процесів, що забезпечують розщеплення живильних речовин, що надійшли з кормом ськладних, на відносно прості з’єднання (блоки), які можуть бути асимільовані організмом.

Травлення початковий етап асиміляції живильних речовин, за яким треба проміжний обмін речовин і виділення продуктів метаболізму бруньками.

Процес травлення відбувається в системі органів травлення, або травному тракті, що умовно розділяють на три відділи: передній, середній і задній. До переднього відділу відносять ротову порожнину з допоміжними органами, глотку й стравохід, до середнього - шлунок і відділ тонких кишок, до заднього - відділ товстих кишок.

Травний тракт включає також застінні травні залози - слинні, підшлункову й печінка, секрети яких виливають у просвіт шлунково-кишкового тракту.

Передній відділ травного тракту служить для захоплювання, пережовування, змочування й проковтування корму, середній відділ є основним місцем хімічної переробки корму й усмоктування продуктів гідролізу, у задньому відділі відбувається обробка неперетравлених залишків корму, усмоктування води й формування фекалій.

Стінка травного каналу на всьому протязі від стравоходу до прямої кишки представлена чотирма шарами: слизуватою оболонкою, шаром гладких м’язів, подализистой і серозною оболонкою, що утворена в основному очеревиною. Компоненти травних соків синтезуються секреторними клітками залоз, розташованих у слизуватій оболонці порожнини рота, стравоходу, шлунка й кишечника, а також клітками застінних травних залоз.

Хоча загальні принципи травлення однакові для всіх видів свійських тварина, структура й форма відділів їхнього травного тракту істотно розрізняються, що обумовлено характером харчування. Це підтверджується даними таблиці, де наведені відомості про розміри шлунка, відділів тонких і товстих кишок у м’ясоїдних, всеїдних і травоїдних тварин.

Табл. Обсяг різних відділів шлунково-кишкового тракту у тварин

	Загальний обсяг	Шлунок	Тонкий до-до	Товстий до-до
Корова	200 - 300	71	18	11
Кінь	100 - 180	10	30	60
Вівця (коза)	25 - 32	65	23	12
Свиня	22 - 30	30	35	35
Собака	2 - 3	63	23	14
Кішка	0,4 - 0,6	66	18	16
Кролик	0,5 - 0,8	25	32	43

У межах кожного виду абсолютні показники (л) можуть істотно варіювати залежно від маси тварин, віку, типу годівлі, однак співвідношення відділів досить постійне.

У растительноядних тварин (корів, овець, коней, кроликів) добре розвинені відділи, у яких відбувається переробка клітковини за участю мікроорганізмів - преджелудки й товстий кишечник (в основному сліпа кишка) . М’ясоїдні мають шлунково-кишковий тип травлення. Споживана ними білкова й жирова їжа переварюється в основному в шлунку й відділі тонких кишок, відносний обсяг шлунка великий. У всеїдних (свині) всі відділи шлунково-кишкового тракту розвинені більш-менш рівномірно, але основна роль у переварюванні корму належить кишечнику, що має більші обсяг і довжина, чим у м’ясоїдних.

Поряд з функціями тимчасового зберігання корму, його розщеплення (переварювання) , абсорбції живильних речовин, переміщення й викидання неперетравлених залишків травний тракт виконує екськреторную, обмінну, синтетичну (за участю мікроорганізмів) і инкретoрную функції.

Спеціальними ендокринними клітками слизуватої оболонки й тонкого кишечника секретируются біологічно активні поліпептиди, що регулюють виділення травних секретів. Деякі із цих пептидів (гастрин, секретин, холецистокинин) відносять до Щирих гормонів, інші - до “кандидатів у гормони” . Число амінокислотних залишків у їхній структурі - від 17 до 43, молекулярна маса від 2000 до 5ТОВ.

Тут же виробляються деякі регуляторні гипоталамичеськие пептиди, наприклад соматостатин, нейротензин, речовина Р, травна функція яких залишається недостатньо ясної.

Сутність травлення

Механічні процеси приводять до зміни структури й фізичних властивостей корму щільності, консистенції, розмірів часток і т. п. Це є наслідком пережовування, ськорочення м’язів шлунково-кишкового тракту, впливу рідкої частини травних соків.

Хімічний^-хімічні-фізико-хімічні процеси (наприклад, дія соляної кислоти в шлунку або активних-поверхнево-активних речовинах жовчі в кишечнику) сприяють набряканню часток корму, збільшенню їхнього поверхневого натягу, активації ферментів, підвищенню розчинності солей.

Біологічні процеси - це процеси послідовного ферментативного гідролізу харчових полімерів спочатку до проміжних продуктів, а потім до мономерів при поступовому переміщенні корму по відділах шлунково-кишкового тракту.

Ферментативна система травного тракту містить у собі: а) ферменти травних секретів, виділюваних внутрістінними або застінними травними залозами; б) ферменти, утворені мікроорганізмами травного тракту; в) ферменти, що втримуються в рослинних кормах.

Основну роль у тварин з однокамерним шлунком виконують гідролази травних секретів. Вони характеризуються специфічністю субстратной і дії, оптимумом температури й рн. Каталітична дія цих гідролаз заснований на приєднанні до ськладного субстрату молекули води по типі: АВ+ Н*ВІН <=> A* ВІН+ НВ Рівновага в цій реакції постійно зрушується в праву сторону, оськільки одночасно з гідролізом іде процес усмоктування продуктів, що утворилися.

У переварюванні білків беруть участь протеази (ендо - і екзопептидази) , вуглеводів - карбогидрази (амілаза, глюкозидаза, инвертаза, галактозидаза) , нуклеинових кислот - нуклеази (рибонуклеаза, дезоксирибону - клеаза) , жирів - карбоксилестерази (ліпаза, фосфолипаза, холинестераза) . Кінцевими продуктами гідролізу живильних речовин є мономери: при гідролізі білків - амінокислоти, жирів - жирні кислоти й гліцерин, вуглеводів - прості гексози, головним чином глюкози. Нуклеиновие кислоти розщеплюються до пуринів, пииримидииов, рибози, дезоксирибози й фосфату. У жуйних тварин кінцеві метаболіти можуть бути іншими.

Установлено тісну залежність спектра й активності травних ферментів від характеру харчування тварин.

Так, у м’ясоїдн і хижих переважають протеази, у растительноядних - карбогидрази. Спектр ферментів міняється й з віком тварин, що обумовлено зміною умов харчування.

У цілому для моногастричних тварин характерний первісний ферментативний гідроліз корму в кислому середовищі (шлунок) і наступний гідроліз із усмоктуванням у нейтральній або слабокислой середовищу (відділ тонких кишок) .

Микробиальная переробка корму (теж ферментативна) здійснюється бактеріями й найпростішими, що населяють різні відділи шлунково-кишкового тракту.

Ці процеси особливо інтенсивно протікають у жуйних тварин у преджелудках, у меншому ступені в коней і кроликів у сліпий і ободочной кишках. Тип травлення з активною участю мікроорганізмів називається симбионтним. При цьому мікроорганізми за допомогою ферментів розщеплюють і утилізують харчові компоненти, що поглинаються хазяїном, корму, а сам хазяїн використовує продукти життєдіяльності мікроорганізмів, а також вторинну їжу, що ськладається зі структур симбіонтів. Останнє ставиться в основному до жуйних тварин.

Pages: 1 2

Збережи - » Травний тракт і його основні функції . З'явився готовий твір.