При цитуванні в одному акті мовлення (у цьому випадку 8і^Прескриптор і S2 ^Виконавець) прескрипції з іншого мовленнєвого акту утворюються висловлення, які виражають швидше значення повинності, ніж розпорядження щодо поведінки суб’єкта дії. Однак останнє не зникає повністю: воно лише виявляється вставленим у новий акт мовлення й “упакованим” у ньому глибше, ніж у висловленнях з прямим імперативом (імперативом з ядерною семантикою). Подібні імперативи-цитати можна, очевидно, розглядати як проміжну групу між прямими імперативами й імперативами з нестандартною семантикою, де значення прескрипції відсутнє [11, с.243].

Таким чином, транспозиційні вияви способової семантики дієслівної форми становлять основну ланку її функціонально-семантичної периферії. Уживання мовної одиниці у вторинній функції спричиняє появу експресивних відтінків і смислових конотацій. Транспозиційне функціонування форм способу дієслова тісно пов’язане із ситуацією спілкування. Висловлення з транспонованими дієслівними формами характеризуються більшим або меншим виявом суб’єктивної модальності, оцінного ставлення мовця до певної події, ситуації, слів співрозмовника тощо. Подальше дослідження аналізованої проблеми може бути зосереджене на питанні міжмовного зіставлення випадків модальної транспозиції дієслівних форм.

Інна Піддубська

Pages: 1 2 3 4