Форма імператива часто вживається у фразеологічних виразах, різноманітних сентенціях, які характеризуються узагальненістю суб’єкта мовлення або суб’єкта дії (або того й іншого одночасно). Зміст цих висловлювань стосується будь-якої людини, тобто ступінь узагальненості дії є найвищим. Це фразеологізми типу: По своєму ліжку Простягай ніжки; Не кажи “гоп”, поки не перескочиш; Рекомендації, правила, інструкції: Пийте кип’ячене молоко; Маленьких дітей Тримайте на руках; Різноманітні сентенції, в яких суб’єкт модальної оцінки має узагальнено-особове значення; …Недарма кажуть: Не тримай біля себе сокири (Ю. Мушкетик); Не все Перескакуй, а інде й Лізь (В. Близнець).

У таких висловленнях значення імперативності значною мірою нейтралізоване узагальненою констатацією необхідності й доцільності виконання дії. На наш погляд, граматична семантика аналізованих способових форм позначена певною метафоризацією (наказовий спосібодійсний спосіб), закріпленою на рівні системи мови. Якщо провести паралель із лексичною метафорою, то й тут можна було б ужити поняття Загальномовна метафора (елемент образності мінімальний або й взагалі не сприймається, висока частотність, регулярність уживання), адже функціонування аналізованих форм наказового способу у фразеологізмах і т. п. є закономірним, усталеним.

До цього типу функціонування імператива близьким є вживання дієслова наказового способу у висловленнях із узагальненим суб’єктом модальної оцінки або суб’єктом дії (або тим й іншим), які функціонально наближаються до узагальнюючих сентенцій: Ми, Чмирі,.. так понімаєм жизнь: за великим Не ганяйся, малого Не обминай. Або як батько вчив: поки ждатимеш жданки, спадуть підштанки, а ти Не жди, Хапай, що є, бо інший схопить (В. Близнець); Дикі бджоли, розказував Йонька, мають неабиякий глузд. Їх Не шукай на верхах дерев: там шугають вітри, а вітру комахи бояться (В. Близнець).

Оскільки імперативна ситуація в умовах узагальнення суб’єкта мовлення, суб’єкта дії не належить до ядерного типу, то й метафоричність граматичної семантики наказовості в цих випадках є менш виразною.

3. Драматичний імператив [3, с.108-111; 11, с.57; 14, с.101].

Функцію драматичного імператива виконують незмінні форми наказового способу однини доконаного виду. Ця модальна транспозиція пов’язана із передачею минулої закінченої несподіваної або раптової дії (А. Г.Широкова [14, с.101] вважає драматичним імперативом також і дієслова наказового способу, що передають дію небажану, яка викликає невдоволення мовця: Ви по театрах ходите, а я Сиди вдома один (розм.). Слід зауважити, що ми вважаємо драматичним імперативом тільки форми на позначення несподіваної дії в минулому, оскільки функціональна семантика дієслів небажаної дії має свою виразну відмінну специфіку, зокрема, містить значення дебітивності): (І) Я і Стрибни через рів (розм.); Їхав (директор автобази) З дочкою по Києву своїм “Москвичем”, уже стареньким… (2) Їхав ото “Москвичем ”, А дочка Візьми та й Скажи:

- Тату, ти знаєш, яку я хочу машину?

- Яку?

- Отаку, як небо оце зараз над нами. Блакитну-блакитну…

Директор Візьми та в небо і Глянь. А в цей час напереріз “Жигулі” (А. Дімаров);

Мовець виявляє експресивно-емоційне ставлення до зображуваних подій (і воно увиразнюється підсилювальними частками І, й), але не виступає розпорядником, волевиявником; виконавцем дії може бути або сам мовець (перший приклад), або третя особа, про яку йдеться у висловлюванні (другий приклад). Тобто Мовець Ф Прескриптор і Слухач Ф Виконавець.

Пор.: …А дочка Взяла та й Сказала ..; Директор Взяв та в небо і Глянув. - Відтінок емоційно-оціночного ставлення до дії якоюсь мірою зберігається завдяки частково десемантизованому дієслову Взяти.

Можна говорити про семантичну ідентичність наведених речень з імперативом та формами минулого часу при їх прагматичній несхожості. У першого типу висловленнях “та сама подія подається як несподівана для мовця і як така, що не залишає його байдужим. Істотна саме ідея небайдужості мовця до описуваної ним ситуації… При цьому лексикалізувати наявні суб’єктивно-модальні відношення без аналізу контексту вживання висловлення однозначно не вдається” [12, с.46].

Ефект несподіваності дії стає можливим у результаті взаємодії модальності дійсного та наказового способів. Дія сприймається як минула закінчена, а передається імперативною формою. Як справедливо зазначає Д. А.Штелінг, імператив у своєму основному значенні виконує “функцію спонтанного звертання” [15, с.68], в його граматичній структурі наявна сема “несподіваність”, “спонтанність”, оскільки прескрипція мовця завжди сприймається слухачем як певна несподіванка.

У контексті взаємодії семантики дійсного та наказового способів виконавець дії (S2) індикатива набуває ознаки “пасивність щодо дії”. Пасивність суб’єкта дії внутрішньо пов’язана із семами “несподіваність”, “раптовість дії”, що яскраво демонструє семантика імператива. Цей семний взаємозв’язок зумовлює й ефект несподіваності у сприйнятті дієслівної форми, яка виконує функцію драматичного імператива.

Обов’язковість доконаного виду в функції драматичного імператива М. О.Луценко пов’язує з характеристикою суб’єктного елемента способу. Активним і одночасно пасивним суб’єкт драматичного імператива є в минулому часі (дія припинена) і доконаному виді (у межах ситуації активний сам по собі суб’єкт є пасивним, оскільки дія закінчена) [8, с.40].

4. Імператив у значенні індикатива в антифразисі.

Завданням цього типу вживання імператива є підкреслення нездійсненної безрезультатної дії. Причому метафоричного забарвлення набуває не лише функціонування способової форми дієслова, а й стверджувальна модальність висловлення (передає зміст заперечення) та інтонаційне оформлення речення (або те й те одночасно):

(1) “Суєту” бачили? Терешка Сурму? Не бачили? От Розказуй вам після цього (О. Вишня).

Пор.: Розказувати вам після цього Немає смислу (Уживається морфологічний індикатив, і висловлення оформлюється як заперечне) або: Як же Можна після цього вам Розказувати? (Наявний синтаксичний індикатив й інтонаційне оформлення змінюється зі стверджувального на питальне) тощо;

(2) Вона (хазяйка) Ще більше переконалася, що в чоловіка не всі дома, коли стали зсаджувати з підводи

три скрині… і в скринях тих виявилися…книги… Він пальта - Шапки навіть не взяв.., то Кажіть після цього,

що в нього всі дома! (А. Дімаров).

Пор.: …У нього точно не всі дома! Або То хіба Можна казати після цього, що в нього всі дома? Тощо. 5.Імператив як засіб передачі недовіри мовця до слів співрозмовника.

- А заєць ще може ожити, - Сказав Борис Горбокінь. - Ти йому памороки забив. А пустиш на землю, очуняє - й тільки закурить за ним.

- Говори! - Недовірливо мовив щасливий Іван Гунька (Є. Гуцало).

Фактично дієслівна форма в наказовому способі Говори Оформлює висловлення, яке означає: Можеш говорити, але я тобі не вірю. Транспозиція імператива в контекст індикативної семантики тут супроводжується надзвичайно яскравою емоційно-експресивною і смисловою конотацією. Тобто емоційне забарвлення виразу - недовіра до слів співрозмовника (що підтверджує супровідна інтонація, найближчий вербальний контекст, ситуативний контекст) - переводить висловлення на зовсім інший змістовий рівень: Говори! = Я тобі не вірю. Наказова форма передає не спонукання до дії, а лише суб’єктивне ставлення мовця до інформації співрозмовника. Наближується до транспозиційного вживання Наказовий переповідності (за Л. Бірюліним [11, с.243], імперативи-цитати), але не є граматичною метафорою у власному розумінні, бо тісно пов’язаний із прямою мовою ще одного суб’єкта мовлення, який не бере участі в наявному мовленнєвому акті:

(Богдан:) - Шукаю матеріалу, хочу завтра виступити. Наша Стамінська, їй-богу, як з дітьми: з’їзд, питання, поставлені на з’їзді, хто виступив. Визубриш і забудеш. … Скільки цікавого знайшов я, невідомого, не почутого на лекції. А їй - правильно Повтори цитату… (Р. Іваничук). Зв’язок аналізованого висловлення із прямою мовою певного суб’єкта мовлення є досить виразним, оскільки приписувані йому слова виділяються, як правило, не тільки логічно, але й інтонаційно.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » ТРАНСПОЗИЦІЯ ФОРМ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ У СФЕРУ ДІЙСНОГО . З'явився готовий твір.