Узагальнений аспект названої транспонованим дієсловом дії поширюється не лише на особу виконавця (імперативи з узагальненим суб’єктом, за Вл. Граб’є [3] ), але й на темпоральний план дії: від теперішнього актуального до теперішнього постійного. Навіть у випадку, коли дія функціонує в плані теперішнього актуального, вона часто характеризується відтінком узагальнення: Він ніяково відповів, що прийшов до неї більше за тим, щоб по душі погомоніти. І вона страшенно обурилась:

- Душі йому треба! За рубля душу йому Вивертай! ( В. Підмогильний).

Своєрідним типом транспозиції є Імператив зі значенням емоційної актуалізації дії. Таке вживання можливе у контексті теперішнього історичного: ( Мартин:) Я вас питаю: яка тут Обоюдна Обіда. Він каже на мене - Бидло, а я Мовчи? Він кричить на сина, на чиновника земського суду - Теля, а я Мовчи? (І. Карпенко-Карий). Дія, що передається формами наказового способу, має виразне модальне забарвлення. Вона сприймається як нелогічна, недоречна, недоцільна, тобто супроводжується негативною конотацією. Чітко виявляється імперативна сема нав′язування дії, це викликає посилений експресивний ефект. Висока емоційність висловлення відбивається у відповідному інтонаційному оформленні. Питальна інтонація в цьому випадку не є показником ілокутивного акту запитання, а спрямована швидше на “пробудження” емоційного відгуку в співрозмовника, загострює експресивність виразу. Питання наближається до риторичного.

Конструкції з транспонованим негативно забарвленим імперативом часто мають протиставно-зіставний характер. Цей синтаксичний засіб посилює невідповідність, нелогічність зіставлюваних дій і, отже, підкреслює відсутність прийнятного для мовця мотивування, розумного пояснення необхідності виконати/виконувати дію, передану транспонованим імперативом.

2. Транспозиція із позитивною конотацією дії.

Розглянемо різні варіанти модифікацій висловлювань із імперативом у значенні індикатива (замінимо наказовий спосіб прямим уживанням граматичної форми) і з′ясуємо експресивно-смислове навантаження транспонованих імперативних форм.

2.1. Наказовий спосіб із значенням дебітивності.

(Загурко:) - Всі гулі на мою голову, Костянтине Антоновичу. Іноді як подумаєш: чи не краще бути просто лікарем. Знай свою справу і більше нічого (А. Дімаров). У контексті теперішнього історичного: Як тільки вони (піп і диякон) Проминали хату, там, у дворі, зчинявся бедлам. Бігала, метушилася родина, …дебелі ґаздині не знали, за що їм хапатись: і доньок Причеши, і вузол Зв′яжи, і пляшечку Прихопи, і сама Зодягнись, бо на люди виходиш (В. Близнець).

Пор.: Знаєш (треба знати) свою справу і більше нічого; Бігала, метушилася родина, …дебелі ґаздині не знали, за що їм хапатись: і доньок Треба причесати, і вузол ( Треба) зв′язати, і пляшечку ( Треба) прихопити і самій (Треба) зодягтись, бо на люди виходиш (В останньому прикладі видова характеристика імператива (доконаність) не дозволяє замінити його формою теперішнього часу).

У результаті трансформації висловлень (заміни імперативних форм на дієслова теперішнього часу) не виявляється суб′єктивне ставлення мовця до дії - оцінювання її з погляду обов′язковості/необов′язковості. У результаті заміни імперативних форм модальною лексемою з інфінітивом значення повинності передає слово Треба. При вживанні форм теперішнього часу на перший план виходить констатація вияву дії в площині узагальненого теперішнього, а модальність необхідності, обов′язковості, певної зацікавленості у виконанні дії, пов′язана із семантикою імперативності, затемнюється. Наказовий спосіб, конденсуючи зміст модальної лексеми (треба) Й інфінітива в однiй словоформi, сприяє економії мовних ресурсів, смисловій та емоційній динамізації виразу.

Аналогічні зміни спостерігаємо і при заміні транспонованого імператива із семантикою можливості.

2.2. Наказовий спосіб зі значенням можливості.

(Юрко:) - …Отже ж, на селі весело, вільно, натуральне все. Одні вечорниці чого варті! Котра дівчина тобі вподобалась - Іди й Бери її, якщо хто раніш тебе не взяв (В. Підмогильний); Кость… по-товариськи поспитав його (Гордієнка):

- Що ти, брат, таку кирею чорну надів сьогодні на душу, а? Це ж добра воля: хочеш - Іди, не хочеш -

Вернись… (Г. Косинка).

Пор.: Котра дівчина тобі вподобалась - Ідеш і Береш (Можеш іти й брати) її, якщо хтось раніш тебе не взяв; Це ж добра воля: хочеш - Ідеш (можеш іти), не хочеш - Вертаєшся (можеш вертатись)…

Заміна транспонованого імператива прямим уживанням інших форм (дієсловом теперішнього часу або сполученням модальної лексеми Могти В особовій формі з інфінітивом) нівелює відтінок суб′єктивного ставлення мовця до дії (зацікавленість у реалізації дії, бажаність щодо її здійснення, пов′язані із семантичною структурою імператива, - у першому з наведених прикладів; посилення значення дозволеності, яке зумовлюється семою “каузація дії” наказового способу, - у другому). Крім того, презенсна форма має відтінок констатації факту.

Отже, усунення з аналізованих контекстів імператива спричиняє зміни в смисловій сфері висловлювання, знижує експресивність і виразність мовлення, динамічність впливу на співрозмовника.

Слід зауважити, що, вживаючись із заперечною часткою Не, Транспоновані форми наказового способу із семантикою дебітивності і можливості передають недоцільність, неможливість дії: - Література - Це делікатна річ,- додав він (Степан) Переконано. - Руку треба мати, а то й Не підступайся (В. Підмогильний); Ліна… Їй тепер Не показуйся на очі… Ні, він (Володя) Таки піде сьогодні й пояснить… (Ю. Мушкетик); Орудівець, старший сержант, теж попався залізобетонний: на фундамент пустити - Тисячу років стоятиме. Ні впросити, ні вмолити. Забрав права - І Не підступися до нього (А. Дімаров). При цьому дієслівний вид зумовлює специфіку модального значення. Пор.: Я і слова йому Не скажи (доконаність пов′язана із модальним значенням неправомірної заборони на можливість здійснення дії); Я і слова йому Не кажи (недоконаний вид підкреслює обов′язковість нездійснення дії).

Як свідчать спостереження, існує зв′язок між видовим значенням недоконаності і модальним значенням неминучості або об′єктивної обов′язковості [11]: Про письменника подай, обов’язково подай: що впливало на його світогляд, що його оточувало, що організовувало його… А от тепер Сиди й Думай, що на тебе вплинуло,.. яка тебе лиха година в літературу потягла…(О. Вишня);

- Ручки не бачила?

- Якої?

“Господи, і тут їй Пояснюй!”

- Отієї, що писати (А. Дімаров).

Приклади демонструють випадки транспозиції дієслівного способу й особи. Отже, видова характеристика сприяє транспозиції імператива в ту або іншу сферу модальної семантики.

Таким чином, можна стверджувати, що центральною ланкою переносного вживання імператива в значенні індикатива є функціонування транспонованих форм наказового способу у висловленнях із конкретним суб’єктом дії і суб’єктом мовлення (не узагальненими), оскільки саме вони співвідносяться з референтно визначеними висловленнями (конкретний мовець адресує інформацію конкретному слухачу), які формуються в умовах ядерної імперативної ситуації. Саме у висловленнях із конкретними суб’єктом дії і суб’єктом мовлення імперативна форма, вживана замість індикативної, сприймається як ядерний тип вираження наказовості, і тому ефект “контрдетермінації” виявляється найповніше. Ці вимоги реалізуються у випадках вживання незмінного дебітивно-оцінного імператива: Її ображають, а вона й слова сказати Не смій. Мене ображають, а я й слова сказати Не смій (розм.)(В останньому прикладі суб’єкт дії і суб’єкт мовлення збігаються).

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » ТРАНСПОЗИЦІЯ ФОРМ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ У СФЕРУ ДІЙСНОГО . З'явився готовий твір.