Орест на самоті міркує про те, як зміг він, забувши доводи розуму, зробити підле вбивство й - для кого ж? - для тієї, хто, нав’язавши йому мерзенну роль убивці, за все відплатила невдячністю! Орест сам себе нехтує після всього що происшли. З’являється його друг Пилад і призиває Ореста бігти з Эпира, тому що юрба ворогів хоче вбити їх. Гермиона ж, виявляється, покінчила із собою над трупом Пирра. При цих словах Орест розуміє, що боги вирішили його покарати, що він породжений на світло нещасним і тепер йому залишається потонути в крові Пирра, Гермиони й своєї власної. Він марить - йому здається, що це Пирр, а не Пилад коштує перед ним і його цілує Гермиона. Потім йому ввижаються эринии, голови яких повиті зміями. Це богині помсти, що переслідують Ореста за вбивство матері, Клитемнестри. Відповідно до міфу, Орест помстився матері за вбивство батька, Агамемнона. З тих пор його все життя переслідують эринии. Наприкінці п’єси Орест просить эриний поступитися місцем Гермионе - нехай вона мучить його.

А. П. Шишкін

Pages: 1 2