Івана Яковича Франко називають поетом-борцем, муляром. Але в його душі, як і в душі кожної живої людини, було місце для любові й пов’язаних з нею переживань. «Зів’яле листя» - третій збірник віршів И. Я. Франко, на той час уже відомого поета. Це твір народженим особистим і суспільним безладдями, про що говорить її підзаголовок «Лірична драма».

Вірші цього збірника народилися від горя. З біографії письменника ми знаємо про те, що в його житті було чотири любові. Найважча з них любов до Ольги Рошкевич, що тривала сім років, і за кілька хвилин теперішнього щастя «принесло сім років важкого мучення, тисячних терний, і тривог». Перед нами - ліричний герой зі складним внутрішнім миром, цікавим життям, історією й цілим океаном думок, переживань, мріянь. Любов була такий сильної, що поетові часом не хотілося жити. Збірник ділиться на три цикли, а вірші в них - це «зів’ялі листочки». Образ зів’ялого листя алегоричний, автор визначає його як «замерзла в серце любов».

На думку поета, кохана дівчина повинна бути гарної, щирої, розумної. Тільки така жінка може стати дружиною, надійним іншому, і однодумцем:

Ідеал улюбленої, виношений у гарячому серці, Франко шукав і в житті, а коли не знаходив - тужив за ним. Варто звернути увагу на те, що для поета любові - це ще не повний зміст життя. Поруч із цим почуттям - обов’язок перед державою, народом, самим собою

В інтимній ліриці И. Франка з’єдналися дві більших музи - Поезія й Музика. І це не дивно, тому що любов надає людині сили, упевненість, сміливість, окриляє її. Так, любов створює з людиною чудо, вона хвилює самі потаєні пориви душі, кличе на подвиги. З віршів інтимної лірики И. Франко важко виділити кращий, проте особливо зачаровує вірш «Чого є мені в сні?». Дійсно, цей вірш можна читати, перечитувати й через якусь хвилину знову вертатися до нього. Сучасні композитори не обійшли своєю увагою цей вірш. Яскравими фарбами засяяло воно у виконанні В. Козловского. Ставши молодіжним хітом, ця пісня майстерно поєднує ліризм із глибоким трагізмом у єдине ціле. Мені здається, що молоде покоління закоханих по-справжньому оцінить цю сповідь Франко перед улюбленою. Хоча минуть року, але теперішня любов залишається з людиною назавжди.

Безумовно, любов - більша сила. У пожежі почуттів, як на жертовному багатті, згоряє людина, але, згоряючи, змінюється й облагороджується

Автобіографічними моментами виділяється в збірнику поезія «Тричі мені була любов». Своїм змістом і доконаною формою вражає ліричний шедевр «Як почуєш колись біля свого вікна…», якому можна зарахувати до одним із самих геніальних створінь світової любовної лірики. Здається, цей вірш був не написаний, а існував завжди:

• Це любов моя плаче так гірко.

Отже, інтимна лірика И. Франко - це лірика глибоких особистих почуттів жагучої любові, що піднімає героя, опановує його думками й почуттями, Це - зойк пораненого серця: така вона ніжна, прекрасна й разом з тим сумна