Уж скільки їх упало в цю безодню, Разверзшую вдалині! Настане день, коли і я зникну З поверхні землі. М. Цветаева Роман Джека Лондона “Мартін Иден” багато в чому автобиографичен, це своєрідна сповідь письменника й спроба пророчити своє майбутнє через долю вигаданого персонажа. У романі нам розкривається трагедія людини, що вышли з низів і зумів зайняти своє місце в суспільстві вищого світла, але при цьому що осознали, що досяг він зовсім не того, до чого прагнув споконвічно, немов життя посміялося над зухвалістю бросившего їй сміливий виклик юнака… В образі Мартіна Идена перед нами з’являється людина, що виросла в бідності, серед людей, що перебувають аж унизу суспільних сходів, повною мірою усвоивший жорстокі тваринні закони, що панують у цьому світі: виживає найсильніший, він же одержує найкраще - їжу, жінок, владу

Не бажаючи миритися зі своїм положенням, Мартін жагуче прагне вибратися “наверх”, і в цьому проявляються не стільки матеріальні інтереси й честолюбство парубка, скільки його прагнення до знань, культурі, мрія про красу й чистоту відносин між людьми. Випадок зводить Мартіна із сім’єю банкіра Морза, і він закохується в дочку Морза - Руф. Ця дівчина, вихована в зовсім іншому, чим Иден, світі, досить пересічн і посередня, здається Мартінові уособленням чистоти й натхненності

Прагнучи завоювати її любов, виявитися гідним її, юнак з ентузіазмом і нескінченною завзятістю спрямовується на завоювання свого місця під яскравим сонцем вищого світла. У райдужних тонах уявляючи собі майбутнє своєї мрії, Мартін багато читає, займається самоосвітою. Він твердо вирішив стати письменником і досягти популярності, щоб виявитися на рівних поруч із Морзами і їм подібними. Иден багато й копітко працює, але його прагнення до письменства сприймається вищим світлом з іронією, як хлоп’яцтво, хоча вони й з повагою ставляться до бажання Мартіна висунутися, зайняти більше високий соціальний стан

Для того щоб домогтися мети, Мартін готовий на позбавлення й втрати. Він пише оповідання, вірші, повісті, однак рукописи незмінно вертаються з різних видавництв і редакцій, куди він їх розсилає. Але навіть терплячи розпачливий нестаток, юнак не здається, тому що порівняння його добутків з надрукованими в газетах і журналах говорить явно на його користь. В очах Идена журнальна творчість фальшиво, прісно, дріб’язково, обмежено, а для прямого й чесного парубка поступка перед совістю неможлива. Уникаючи літературних штампів, не бажаючи нікому наслідувати, Мартін домагається визнання своєї винятковості, індивідуальності

Поступово перед головним героєм роману розкривається copyright