У поемі Некрасова «Кому на Русі жити добре» поміщик Оболт Оболдуев з розчуленням згадує своє багате й привільне життя при кріпосному праві:
Перед кожним шанованим
Двунадесятим святом
У моїх парадних світлицях
Піп всенощну служив.

Дійсно, улаштувати в себе в будинку дороге багатогодинне богослужіння - ВСЕНОШНУ, що тривала з вечора до напівночі, а те й пізніше, міг собі дозволити далеко не кожний поміщик. Роз’яснимо (у календарному порядку) основні свята й пости, що широко відзначалися й дотримувалися в дореволюційній Росії й відбиті в російській класичній літературі.

Головним зимовим багатоденним святом були СВЯТКИ, що тривали від Різдва Христова (25 грудня / 7 січня) до Водохрещення (6/19 січня). Цей час було коротким перепочинком у сільських роботах, короткочасним періодом відносного статку в більшості сімей і супроводжувалося масовими народними звеселяннями. «Настали святки! Те те радість!» - писав Пушкін в «Євгенію Онєгіні».

У древніх слов’ян язичників те була пора очищення від скверни, дні збирання й миття, а потім святкових бенкетів з жертвоприносинами богам.

Напередодні РІЗДВА, тобто дня народження Ісуса Христа, у СВЯТВЕЧІР, молодь ходила по вулицях, розспівувала особливі пісні - КОЛЯДКИ, танцювала перед хатами, випрошуючи в хазяїв частування й дрібні гроші. Цей звичай барвисто описаний у повісті Гоголя «Ніч перед Різдвом».

На святках молоді люди облачалися в шкіри різних тварин, надягали маски, зображуючи собою безглуздих чудовиськ і виродків. Ходіння по будинках ряжених показано в комедії «Бідність не порок» А.Н. Островського. Святочное веселощі з ряженими в маєтку Ростових, а потім Мелюкових колоритно намальовано Л. Толстим в «Війні й світі» (Т. 2. Ч. 4 я. Гл. X).

Святом ВОДОХРЕЩЕННЯ, або БОГОЯВЛЕННЯ, поминається обряд хрещення Ісуса Христа, тобто занурення його у священну ріку Йордан; при цьому, відповідно до Євангелія від Матфея, Ісу з’явився Дух Божий у вигляді голублячи - звідси Богоявлення.

На Водохрещення дівчини збиралися окремо від хлопців, щоб ворожити про майбутнє, насамперед про нареченого - безвісному ще нареченому. Тут існував цілий ритуал, багато в чому успадкований з найдавніших часів, різні магічні дії з розгадками тої або іншої прикмети: «ворожить вітряна младость» (Пушкін). Наприклад, у першого перехожого запитували ім’я - так саме й повинен був зватися майбутній наречений. Ці наївні й зворушливі водохресні гадання, якими захоплювалася й «російська душою» Тетяна, описані в п’ятому розділі «Євгенія Онєгіна».

Ще повніше різновиду водохресних гадань перераховані в романтичній баладі В.А. Жуковського «Світлана», перша строфа якої широко відома: «Раз у водохресний вечорок / Дівчини ворожили…»

Хрещення звичайно пов’язане із сильними холодами, прозваними народом «водохресними морозами». Зустрівши колишню повітову панянку через кілька років на столичному балі важливою дамою, дружиною генерала, Онєгін зауважує: «В! як тепер оточена / Водохресним холодом вона!»

За старих часів святкували не день народження людини, а день його ІМЕНИН, тобто день, присвячений святому, ім’ям якого його охрестили. Так, кульмінаційна сцена роману «Євгеній Онєгін» відбувається в день іменин героїні - ТАТЬЯНИН ДЕНЬ, 12 січня по старому стилі, 25 го по новому. На наступний ранок Онєгін і Ленский зустрічаються на фатальній дуелі.

Самим веселим святом провесни була МАСНИЦЯ, що тривала целую тиждень.

Джерела масниці - у далекій давнині. У язичників це був час проводів зими й зустрічі весни. Пристосувати масницю до певного часу не можна, щороку воно міняється. Чому? Масниця пов’язана з головним православним святом ВЕЛИКОДНЯ, що не має постійної дати. Це - пересувне свято, воно залежить не тільки від стояння Сонця, але й від місцезнаходження Місяця. Паска святкується неодмінно в неділю, перше після весняного рівнодення й повні. Тому дата Великодня щорічно блукає в межах 35 днів - від 22 березня до 25 квітня по старому стилі (5 квітня - 8 травня по новому).

Масниця ж починається за вісім тижнів до Великодня, тобто в лютому - березні нового стилю. У цей тиждень заборонялося їсти м’ясо, іншу ж їжу дозволялося вкушати досхочу, тому що відразу ж за оліїстими веселощами випливав тривалий і строгий Великий пост, що тягся майже сім тижнів. «Не все котові масниця, прийде й Великий пост» - попереджає прислів’я, першу частину якої взяв Островський для назви однієї зі своїх комедій. ШИРОКОЇ, тобто самої розгульної, МАСНИЦЕЮ називаються останні чотири дні оліїстого тижня, від четверга до неділі.

Останній день оліїстого тижня називається ПРОЩЕНиМ НЕДІЛЕЮ або ПРОЩЕНиМ УДЕНЬ. У цей день - переддень Великого поста - домочадці кланялися один одному, взаємно просячи простити всі образи й прикрості, нанесені вільно або мимоволі.

«У нас у будинку, пізнім вечором, усе раптом робилися тоді лагідними, смиренно кланялися один одному, просячи друг у друга прощенья» , - пише И.А. Бунін в автобіографічному романі «Життя Арсеньєва».

У прощеное неділя іноді відбувався цілком язичеський обряд - проводи масниці й спалення її самої у вигляді солом’яного опудала, одягненого в жіноче плаття, що супроводжувалося піснями й танцями. Такий обряд показаний у п’єсі казці А. Островського «Снігурка» і в однойменній опері Н.А. Римського Корсакова.

Наступного дня наступав ЧИСТИЙ ПОНЕДІЛОК - початок Великого поста. У Буніна є оповідання «Чистий понеділок», головна подія якого відбувається саме в цей день.

Треба відзначити, що в церковному календарі багато тижнів мають свої найменування. Так, масниця називається МЯСОПУСТНОЙ ТИЖНЕМ (порожня м’ясом), тиждень до її - СТРОКАТОЇ (у ній чергуються пісні й непісні дні), що передує - СУЦІЛЬНИЙ (суцільно цілісні дні) і т.д.

У комедії Островського «Гріх так лихо на кого не живе» Жмигулина, «дівиця літнього років», говорить молодому поміщикові Бабаеву: «Я дуже добре пам’ятаю: зі строкатого тижня третій рік пішов, як ви виїхали». Строкатий тиждень - нічим не видатний лютневий або березневий час, зовсім не свято; пам’ятливість Жмигулиной видає її невгасаючий інтерес до парубка.

Перш ніж перейти до Великого поста, варто розповісти про пости взагалі.

Усякий пост накладає на віруючого чимало важких вимог: часті молитви, утримання від різних видів їжі, повна відмова від мирських захоплень і плотських задоволень - словом, відмова від всіх життєвих радостей. Усього в році чотири багатоденних пости й три одноденних - по другорядних святах, не вважаючи двох пісних днів у тиждень - середовища й п’ятниці. Загальна кількість пісних днів у році становить 178 199.

ВЕЛИКИЙ ПОСТ напередодні Великодня - самий головний і строгий з усіх. Він відрізнявся особливо суворим говінням, тобто утриманням від СКОРОМНОЇ - м’ясної й молочної їжі. Прийняття їжі іноді обмежувалося до межі. «Удома, з нагоди поста, нічого не варили й не ставили самовара» , - говориться в оповіданні Чехова «Убивство». Театральні й циркові подання, усякого роду публічні звеселяння заборонялися повністю.

Як і в інші пости, не допускалися одруження. «Тепер Великий пост і вінчати не стануть» , - говорить Алеша в романі Ф.М. Достоєвського «Принижені й ображені».

Останній тиждень Великого поста, перед Великоднем, називається ЖАГУЧИЙ, на згадку страстей, тобто страждань, розп’ятого на хресті Ісуса Христа. Щодня цього тижня, наповненої частими богослужіннями й особливо строгим говінням, іменувався

ЖАГУЧИМ або ВЕЛИКИМ.

У ліцейському вірші «Городок» Пушкін писав:

• Не відав я спокою,
• На жаль! ні на годинку,
• Начебто в аналоя
• У великий четверток
• Змучений дячок

Цей же четверток, тобто четвер, іноді називався ЧИСТИМ. «Все це відбувалося в жагучу п’ятницю» , - писав Достоєвський в «Принижені й ображених». Мова йде про останню п’ятницю перед Великоднем. Богобоязлива мати Адуева, проводжаючи сина на службу в Петербург («Звичайна історія» Гончарова), назидает юнака: «Дотримуй пости, мій друг: ця велика справа! У середовище й п’ятницю - Бог простить, а у Великий пост - Боже оборони. От Михайло Михайлич і розумною людиною вважається, а що в ньому? Що мясоед, що жагучий тиждень - усе одне жере. Навіть волось сторчма стає!»

Великодня ніч із заутренею багаторазово відбита в художній літературі. Найбільш сильний опис - у романі Л. Н. Толстого «Воскресіння», коли це свято пофарбоване спаленілим сильним і глибоким почуттям Нехлюдова до Катюші.

Головний у році православне свято - ВЕЛИКДЕНЬ, або СВІТЛЕ ХРИСТОВО ВОСКРЕСІННЯ. Він узятий християнами в іудеїв, якими був установлений на згадку про рятування єврейського народу від єгипетського рабства. У християн свято придбало зовсім інший зміст. Їм відзначається чудесне воскресіння Ісуса Христа після його страти й зняття із хреста.

Саме свято Великодня часто називався в народі СВЯТИМ ТИЖНЕМ або просто СВЯТОЇ. Слово «тиждень» тут варто розуміти в застарілому значенні - неділя; тиждень - від не робити, не працювати. Згодом це слово стало позначати всю семиденку, або по церковнославянски седмицю, а неробочий день назвали неділею - на честь Воскресіння Христова.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Традиції, обряди й побут на Русі . З'явився готовий твір.