Малюючи у своєму романі образ простій росіянці дівчини, не дуже гарної, із простонародним ім’ям, поет і в характеристиці її щиросердечного складу, і в зображенні її поводження анітрошки не прикрашає й не ідеалізує її. Тетяна росте в сім’ї самотньою дівчинкою, що не любить грати з подругами, здебільшого вона занурена в себе, у свої переживання:

Вона в сім’ї своєї рідний

Здавалася дівчинкою чужий

Про людей, про життя вона звикла судити по прочитаним нею романам:

Їй рано подобалися романи;

Вони їй заміняли всі

У них вона шукала відповідностей своїм переживанням і тому:

Вона влюблялася в обмани

И Ричардсона, і Руссо

Тетяна в такий спосіб створила у своїй уяві образ улюбленого, не схожого на інші, таємничого. Саме таким і з’явився в її очах Онєгін

Тетяна близька до російської природи:

Вона любила на балконі

Попереджати зорі схід,

Коли на блідому небокраї

Зірок зникає хоровод

Відношення до природи допомагає глибше розкрити характер героїні. Від природи вона обдарована:

Уявою заколотним,

Розумом і волею живий,

И норовливою головою,

И серцем полум’яним і ніжним

Цим вона виділяється серед поміщицького середовища й світського суспільства. Тетяна мріяла про людину, який би вніс у її життя зміст і високий зміст, але любов принесло Тетяні лише розчарування й страждання. Будучи «законодавицею зал» у Петербурзі, вона зберегла свою безпосередність і щирість. Так, вона заявляє Онєгіну:

Зараз віддати я рада,

Все це дрантя маскараду,

Весь цей блиск, і шум, і чад

За полицю книг, за дикий сад,

За наше бідне житло

Щиросердечні якості Тетяни розкриваються ще глибше в сцені останнього побачення з Онєгіним: вірність боргу бере гору над її почуттям:

Я вийшла заміж. Ви повинні,

Я вас прошу мене залишити;

Я знаю: у вашім серці є

И гордість, і пряма честь.

Я вас люблю (до чого лукавити?),

Але я іншому віддана;

Я буду століття йому вірна

Типовими є й образи Ольги й матері Тетяни Ларіній. Відношення автора до них двоїсте. З одного боку, сім’я Ларіних, де головну роль грала мати, хлібосольна, проста, гостинна, привітна, з іншого боку - мати-ларіна - кріпосниця, «открившая таємницю, як чоловіком самодержавно керувати», а Ольга швидко забуває вбитого Ленского, вийшовши заміж за проїзного улана

Мати Тетяни пройшла типовий шлях дівчини свого часу: від світської дівчини до дружини сільського поміщика. Її видали заміж, «не спросясь її ради». Вона «рвалася, і плакала спочатку», потім «господарством зайнялася», звикла й «задоволена стала»:

Звичка усладила горі.

Вона вела життя типової російської барині:

…голила чола,

Ходила в лазню по суботах,

Служниць била осердясь -

Все це чоловіка не спросясь.

Але разом з тим вона - охоронниця «звичок милої старовини», настільки дорогих авторові:

У них на масниці жирної

Водилися російські млинці;

Два рази в рік вони говіли

Також з відомою часткою іронії написаний образ Ольги. Пушкіна малює портрет красуні:

Завжди скромна, завжди слухняна,

Завжди як ранок веселий,

Як життя поета простодушне,

Як поцілунок любові милий;

Ока, як небо, блакитні,

Посмішка, локони лляні,

Движенья, голос, легкий стан,

Усе в Ользі…

Але одночасно із цим автор підкреслює типовість її образа й так виражає до нього відношення:

…але будь-який роман

Візьміть і знайдете, вірно,

Її портрет: він дуже милий;

Я колись сам його любив,

Але набрид він мені безмірно.

«Не довго плакала» Ольга після смерті Ленского. Автор засуджує цю мінливість Ольги:

На жаль! Наречена молода

Свого суму невірна

Іншої захопив її вниманье…

Улан умів її зачарувати

У романі присутні й образи інших представниць прекрасної підлоги: дочок провінційних поміщиків, яких «ладили за напівросійського сусіда». Сатирично зображена й московська «ярманка наречених». Особливо слід зазначити й образ няньки Филипьевни, що зіграла більшу роль у формуванні щиросердечного миру Тетяни

Жіночі образи відіграють більшу роль у романі. Вони допомагають глибше розкрити образи Онєгіна й Ленского, автора, що також є повноправним героєм роману. Крім того, жіночі образи мають цілком самостійне значення. Вони доповнюють «картину російського суспільства, узятого в один з найцікавіших моментів його розвитку».

Тетяна не єдиний жіночий персонаж у романі, але завдяки силі й глибині її натури цей образ виходить на перший план у добутку й довкола нього вибудовується вся система жіночих образів. У протиставленні й зіставленні Тетяни з матір’ю, сестрою, московською князівною Аліною й нянькою розкриваються дві основні теми й антитези роману: «Національне і європейське», «Місто й село». Для формування такого характеру, як у Тетяни Ларіної, недостатньо впливу сім’ї. Для цього основа людини повинна відрізнятися винятковими, індивідуальними якостями. І це автор підкреслюється, уводячи ще один жіночий образ - сестри Тетяни Ольги

Завжди скромна, завжди слухняна,

Завжди як ранок веселий,

Як життя поета простодушне,

Як поцілунок любові милий… -

такий легкий характер сестри Тетяни. Ольга природна й «жвава», але в цілому вона занадто звичайна й поверхнева: прихильно приймає залицяння Ленского, але при цьому, не замислюючись, кокетує з Онєгіним, що приводить згодом до смерті її нареченого, якого вона зовсім недовго оплакує:

Іншої захопив її вниманье,

Іншої встиг її страданье

Любовними лестощами приспати,

Улан умів її зачарувати

Улан любив її душою…

И навіть коли вона «любить», вся її любов виражається в посмішці. «Посмішкою Ольги підбадьорений,» - от єдине, що дозволяє Ленскому відчути відповідну любов Ольги. Її звичайність і заурядность підкреслена портретом:

Ока як небо блакитні;

Посмішка, локони лляні,

Движенья, голос, легкий стан…

Тетяна повністю протипоставлена Ользі, порівнянням двох сестер у романі поет підкреслює глибину характеру Тетяни, її неординарність і серйозність. Зіставлення ж її з нянькою й аналіз їхніх взаємин показує їхню щиросердечну близькість, близькість дворянки й селянки, але й одночасно вказує на них розходження

Тетяна намагається поговорити з нянькою як з найближчим їй людиною про свою любов, про почуття, але нянька її просто не розуміє. З одного боку, це свідчення надмірного захоплення Тетяни романтичними мріями. Але з іншого боку, їхній діалог демонструє різницю між дворянством і селянством взагалі.

Як показав дослідник Ю.М. Лотман у коментарях до роману, Тетяна й нянька вкладають принципово різне значення в слово «любов»: для Тетяни це високе романтичне почуття, а для простої селянки - грішна любов кмужчине.

Зіставлення жіночих образів відіграє більшу роль не тільки в окресленні характерів героїв, але й у розкритті важливих тим роману: «Місто й село», «Національне і європейське». Досягається ця мета за рахунок явних і схованих протиставлень персонажів. Так рівняються Тетяна й Ольга. Тетяна, безсумнівно, героїня національна. Вона «російська душою», по вираженню Пушкіна; любить природу Росії, рє традиції й фольклор. Ольга ж ніяк не пов’язана з національною темою в романі. Хоч побічно, але автор підкреслює її «иностранность»: у неї є «повітової панянки альбом» на французький манер, її наречений - відірваний від реальності парубок, що вчився в Німеччині й у селі считавшийся «напівросійським сусідом». Вона байдужа до природи, і про відношення її простому народу не сказано ні слова, хоча очевидно, її теж виховувала нянька

Протипоставлена також мати сестер Ларіних самої собі, тільки юній, московській панянці, причому явно не на користь останньої. Судити про авторську позицію а питання про те, що краще: національне або європейське, - можна по оцінці поетом окремих персонажів. Тетяна - його «милий ідеал», а її мати набагато більше щаслива, будучи росіянці поміщицею, ніж якби вона залишилася в селі «московською панянкою».

Образ матері Тетяни працює також і на розкриття теми «Місто й село». У селі Параска Ларіна має сім’ю, господарює, а її московська кузина Алина, ні краплі не змінившись (при їхній зустрічі остання чи ледве не відразу починає говорити про давно забутий Ларіній загальному знайомому), як видно, не має сім’ї й, тим більше, свого справи, що явно говорить не користь міської жительки

Pages: 1 2

Збережи - » Типовість образів Ольги й матері Тетяни Ларіній . З'явився готовий твір.