Любов і дружба, як високі, ідеальні почуття, виспівувалися багатьма поетами в усі століття й часи, починаючи з ліриків античності. Однак у Пушкіна ці почуття одержали зовсім нове висвітлення. У російської поезії до Пушкіна любов і дружба служили предметом натхнення для поета, але не завжди як найвищі цінності людини (досить згадати «Розмову з Анакреоном» Ломоносова: «…хоч ніжності серцевої в любові, я не позбавлений, героїв славою вічної я більше піднесений»).

Уперше серед центральних поетичних тем тема любові й дружби стала головної в поезії російських сентименталістів: Карамзина, Жуковського. Ці поети бачили в дружбі й любові такі ж цінності, як у спілкуванні із природою, читанні улюблених книг, сімейних турботах і радостях. Любов і дружба як скромні, мирні насолоди протиставлялися високим поетичним ідеалам поетів-классицистов. Зовсім інше звучання цій темі додав у своїх віршах Пушкін

Він як би примирив классицистов із сентименталістами, підняв оспівані ними цінності, здавалося б, настільки різні, на одну висоту. Пушкіна врахував трактування цих тим у поезії декабристів, їхнього подання про призначення сучасної людини. Поети-Декабристи тут багато в чому зближалися із классицистами. Але Пушкін у своїй філософській ліриці пішов далі, з’єднавши різні трактування тим любові й дружби у своїх віршах

Це наочно проглядається вже в одному з перших віршів поета на тему дружби «До Чаадаєва». У цьому вірші любов і дружба в «мінути вільності святий» примиряються, зливаються в єдине ціле. До Пушкіна це були несумісні в поезії поняття: інтимне, особисте й суспільне, цивільне. Очікування волі рівняється з очікуванням любовного побачення

Волю треба любити, як кохану дівчину, і саме дружба поєднує серця людей, що прагнуть до волі, поєднує «душі прекрасні пориви». Любов і дружба, на думку Пушкіна, вільні почуття, людина вільна у своєму виборі й щасливий цим. Вся коротка, але бурхливе життя Пушкіна насичений цими двома почуттями, які він ставив над усе. На питання Миколи I, де б він був, якби виявився в Петербурзі 14 грудня 1825 року, поет відповів, що був би на Сенатській площі разом сдрузьями.

Пушкін не розділяв, їхні методи боротьби, але політичні змовники, декабристи, були для нього, насамперед друзями: «Бог допомогти вам, друзі мої, у турботах життя, царської служби… і в похмурих прірвах землі». («19 жовтня», 1827 р.) Де б вони не були, у немилості в царя або, навпаки, на державній службі, - вони, насамперед його друзі й він зобов’язаний підтримувати їх як друг: «…

любов і приятельство до вас дійдуть крізь похмурі затвори, як у ваші каторжні нори доходить мій вільний глас». («У глибині сибірських руд…», 1827 р.) Любов і дружба - священні почуття для Пушкіна, стан душі поета, із цих почуттів він черпає натхнення, з них народжується творчість поета. Про це Пушкін говорить у вірші «Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…», присвяченому А. П. Керн

Явище коханої - це момент, коли «і серце б’ється в упоенье, і для нього воскресли знову, і божество, і вдохновенье, і життя, і сльози, і любов». Навіть у непідробленому смутку нерозділеної любові Пушкін бачить щастя життя: «Я Вас любив безмовно, безнадійно, те ревнощами, то боязкістю млоїмо. Я Вас любив так щиро, так ніжно, як дай Вам Бог улюбленої бути іншим».

У любові Пушкін бачить ідеальний творчий, гармонійний стан душі. Дружба й любов облагороджують душу, надихають поета, звільняють його від низинних проявів життя, ведуть його до високої, вільної мети: «Давно, втомлений раб, замислив я втеча в обитель далеку праць і чистих млостей». («Пора, мій друг, пора…», 1834 р.) У цьому вірші «млості» - це дружба й любов, «праці» - це творчість, в інших сферах життя людина не може вважати себе вільним, він «втомлений раб». Взагалі в Пушкіна мотиви волі пронизують вся творчість, а любов і дружба - це почуття, які дозволяють душі «вилити, нарешті, вільним проявленьем». («Осінь», 1833 р.) В одному з послань (до Н. Я. Плюсковой, 1818 р.) Пушкін так говорить про значення теми любові й волі у своїй творчості: Любов і таємна воля Вселяли серцю гімн простий, И непідкупний голос мій Була луна російського народу

А. С. Пушкін розвив і принципово збагатив живим змістом тему інтимних почуттів. Особливо дороги нам у його творчості культ дружби, лицарське розуміння любові, гармонія почуттів (навіть нерозділених). У російської поезії після copyright