Щирий ліричний тон звертання до моря робить вірш близьким до жанру елегійного послання: поет ділиться з морем, як із другом, самими таємними думами й почуттями. Композиція вірша заснована на двох його ідейно-художніх центрах; на образі моря й образі ліричного героя.

Образ моря - перша частина вірша:

- прощання поета з «вільною стихією» (строфи 1-2);

- спогаду про прогулянки на березі моря й про своєму «заповітному бажанні» (строфи 3-7);

Друга частина вірша -ліричний герой ділиться з морем своїми думами й бажаннями:

- спогаду про «гробницю слави», тобто місці ув’язнення Наполеона (строфи 8-9);

- спогаду про іншому «володарі дум» - про Байрона (строфи 10-12);- оцінка «освіти» і тирана (строфа 13);

- обіцянка не забути врочистої краси моря (строфи 14-15).

Вірш написаний «катренами» - четырехстрочными строфами (тільки три строфи мають по одному додатковому вірші й перетворюються в п’ятивірші).

«До моря» - елегія, але ще Бєлінський указував, що «смуток Пушкіна не є солоденьке почуття ніжної, але слабкої душі; ні, це завжди смуток душі потужної й міцної. .. Іноді, задумавшись, він начебто раптом струшує головою, як лев гривою, щоб відігнати від себе хмара зневіри, і потужне почуття бадьорості, не згладжуючи зовсім смутку, дає їй якийсь особливий,’ освежительный і зміцнювальний душу характер…»

Дійсно, вірш «До моря» містить два контрастних почуття: глибокий смуток від прощання з морем, від несправджених надій - і тверду силу, неприборкану гордість волелюбного поета. Цей контраст виражений у ритмічному малюнку й у лексиці…