Та й “розгульне свято” через двадцять п’ять років уже не того. Пушкіна з жалем згадує про колишні роки: Меж нами мовлення не так грайливо ллється, Просторіше, сумніше ми сидимо, И рідше сміх серед пісень лунає, И частіше ми зітхаємо й мовчимо. Постійно повторюючи слова “Ви помнете…”, поет як би відтворить історичну картину того, що довелось друзям пережити за ці двадцять п’ять років: Пригадаєте, про други, з тої пори, Коли наше коло долі з’єднали, Чому, чому свідки ми були! Таким чином, дружба в цьому вірші це ціле життя прожита разом, протягом якого друзі ділили всі радості й горе, зльоти й падіння, перемоги й невдачі, надії й розчарування. Дружба для Олександра Сергійовича Пушкіна була однієї з найважливіших життєвих цінностей

Саме вона допомагала йому не падати духом навіть у найважчі моменти, вона ж надихала його на створення чудових віршів

Pages: 1 2