Починав свою мистецьку діяльність П. Куліш з прозових творів, а пізніше займався поетичною творчістю. Митець вважав своє поетичне обдаровання значно слабшим за Шев-ченкове, тому довго не наважувався проявляти себе в цьому руслі. Тільки після смерті Великого Кобзаря Куліш видав свої перші поетичні збірки.
П. Куліш автор п’яти поетичних збірок («Досвітки» (1863), «Хуторна поезія»(1883), «Дзвін»(1893), «Позичена кобзам (1897), «Хуторні недогарки»); понад десяти великих поем «Украйна», «Маруся Богуславка», «Сторчак і Сторчаниха», «Кумейки», «Грицько Сковорода», «Дон Жуан», «Магомет і Хадиза», «Солониця», «Куліш у пеклі», «Настуся», «Великі проводи».