Цей принцип розкриття безглуздості картини за допомогою проектування її на деякий семантично “правильний” тло, зіставлення кожного слова з деяким нереалізованим його дублетом становить основу побудови першої частини тексту. Так, “склизкие” функціонують на тлі “слизькі”. Пушкіна в одному із прозаїчних текстів приводить слово “склизкие” у приклад барвистого народного мовлення. Однак тут у нього інша функція. Весь текст побудований на стилістичному дисонансі між урочистістю деяких опорних слів тексту (”гробниці”, “різець”, “чеснота”, “урни” та ін.) і фамільярністю тону (”склизкий”, “зеваючи”). У з’єднанні з канцеляризмами стилю (”під якими”) це надає тексту складний характер: він звучить як пересказаний автором (занурений в авторське мовлення) текст на столично-чиновницькому жаргоні

Диссонанси стилю проявляються й в інших елементах побудови. Так, перечислительная інтонація й синтаксична однорідність членів зрівнюють “чеснота”, “службу” і “чини”.

Останній приклад особливо показовий. Неможливість з’єднань пар, що з’єднуються, малює неможливий мир. Він організований за законами неправди (”плач амурний”) або безглуздості, міражу. Але він існує. І одночасно конструюється точка зору, з якої подібні з’єднання можливі й не здаються дивними. Це - точка зору, що дорівнює “чесноти” до “чинів” і “службі” і допускающая з’єднання слів “публічне” і “цвинтар”. Це - “столична”, петербурзька, чиновницька точка зору, дана в обрамленні рідкої в Пушкіна по однозначній прямолінійності авторської оцінки: “безглузді витівки”, “зле на мене зневіра знаходить”.

Друга половина тексту - не тільки інша картина, приєднана до першого. Одночасно це й трансформація тої ж картини. Вона повинна сприйматися у відношенні до неї й на неї тлі

Уже розірваний стих-границя дає не тільки два полюси настроїв:

плюнути - любо,

плю - люб,

але й знаменний звуковий паралелізм (активність опозиції п/б розкривається й на тлі: плюнути - бігти).

Зіставлення першої й другої половин тексту оголює деякі нові змісти: у центрі кожної частини, узятої окремо, коштує тема цвинтаря, смерті. Але при зіставленні:

ознака “цвинтар” виявляється винесеним за дужки як підстава для порівняння

Текст публікуємо по книзі Лотман Ю.М. Про поетів і поезію: Аналіз поет. Тексту Мистецтво-Спб, 1996.-846c.

Pages: 1 2