На жаль, я не зовсім добре знайома із творами Миколи Заболоцкого. Мені відомі тільки деякі його вірші, але найбільше мене вразило одне з них, що згодом стало романсом “Зачарована, зачарована”… Я думаю, що цей романс назавжди запам’ятався в моїй душі. І все-таки, що є краса в розумінні Заболоцкого? Який був ідеал жіночої краси для нього?

Напевно, для автора такого глибокого й задушевного романсу ідеалом краси послужила земна жінка, що він підняв у своїй уяві. По-моєму, жінка, по-справжньому гарна в очах поета, точно описана в цьому романсі. І я впевнена, що краса в розумінні Заболоцкого - краса жіноча

Це краса тихої й по-своєму прекрасної жінки, що автор майже обожнює: “Я схилюся перед твоїми коліньми, обійму їх із шаленої силою, і слізьми, і віршами обпалю тебе, гірку, милу”. Також краса жінки проявляється в її загадковості: “Не весела, не сумна, з вітром у поле колись повінчана…” І саме головне те, що поет закоханий у неї, а, як відомо, улюблена - значить гарна

Любов свою до жінки Заболоцкий проявляє в цих рядках: “…ти й пісня моя заручна, і зірка ти моя божевільна…”. Отже, я дійшла висновку, що краса в розумінні Заболоцкого є любов кженщине.

И я думаю, що виречення: “Краса врятує мир” не зовсім вірно, скоріше: “Любов і краса врятують мир”, адже вони є вірними супутницями друг друга