Банкок не може похвалитися стародавньою історією, він існує з XVI століття. У таїландської столиці кілька назв. Офіційна - Банкок, що в перекладі означає «місто дикої сливи». Колися так називалося маленьке рибацьке сіло на березі ріки Чао-Прайї, на місці якої й було засноване місто.

Інша назва була дана під година урочистої церемонії проголошення Банкока столицею держави. Такого пишного й довгого найменування, мабуть, не носити жодне місто світу - Місто богів, Велике місто, резиденція Смарагдового Будди, Неприступна фортеця, Велика столиця світу, обдарована дев’ятьма коштовностями й багата на величезні королівські палаци, що нагадують райські житла й з яких правити уособлення бога, місто, дароване богом Індрою й побудоване Вісану-Камом. Алі багато хто з бангкокців називає своє місто просто Крунг теп - «Місто янголів».

Банкок дивовижно красивий. Будинки, розташовані на площі Санам Луанг: Національний театр, Державний музей, Таммасатський університет, побудовані в традиційному тайському стилі, нагадують величні буддійські храми. Вулиця Силом - « Уолл-Стріт» Банкока, отут багато сучасних будинків зі скла й бетону, де знаходяться представництва торговельних і промислових фірм, банків, страхових компаній, ювелірні й антикварні магазини. На найбільшому проспекті Банкока - Сукумвіте, що вважається центром іноземного туризму, розташовані кафе, готелі, ресторани й нічні клубочи, що виблискують неоновими вогнями. Невгамовно вирує Чайна-Таун, китайська частина Банкока, з безліччю крамниць і майстерень, з гучним і строкатим торговельним районом Сампенг.

У Банкокові безліч ресторанів, у яких представлена ледве не вся кухня планети. Ресторани національної тайської кухні, як правило, розташовані в будинках, побудованих у традиційному таїландському стилі. У них немає кабінетів, і відвідувачі знаходяться в одному великому залі з естрадою. Стільців теж немає. Столи знаходяться у великих нішах у підлозі й відвідувачі сидять з боків цих ніш. На естраді розташований оркестр, під акомпанемент якого одягнені в національне вбрання дівчата виконують народні танці. Іноді на сцені під музику розігруються вистави на тими стародавніх таїландських епосів.

Колися в Банкокові була безліч каналів, тому місто називали Венецією Сходу. У зв’язку з реконструкцією міста багато з них засипали, а ті, що залишилися, на відміну від венеціанських, налаштовують аж ніяк не на романтичний лад. До них туляться жалюгідні халупи міської бідноти, на воді різнокаліберні суденця, прогнилі борті яких залатані обрізками заліза. На бангкокських клонгах багато плавучих кав’ярень, закусочних, господарських і продуктових крамниць. Довгі моторні човни — «водяні таксі» — стрімко проносяться водними артеріями.

У Банкокові близько чотирьохсот буддійських храмів. У променях тропічного сонця ошатно виблискує на них позолоть і блищать кольорові кахлі, при найлегшому подуві вітру дзенькотять сотні дзвіночків, прикріплених по краях вигнутих дахів.

Храм Бенчам-Обопіт («Мармуровий храм») - зразок національної архітектури. Він споруджений з білого мармуру, дах на ньому візе-рунчатий, з червоної черепиці. Біля входу величезні кам’яні статуї, що зображують казкову сторожу. Вивершує Бенчам-Обопіт, як і багато інших буддійських храмів, символічне зображення змії, священної в Таїланді тварини.

Ранком на вулицях столиці й інших міст першими показуються обстрижені наголо люди в жовтогарячому одязі, з кошиками або мисками в руках. Це буддійські ченці розпочали збирання милостині. За звичаєм, кожний таїландець зобов’язаний допомагати ченцям «чотирма необхідностями»: їжею, дахом, одягом і лікарською сировиною. Чернець не має права думати про матеріальні блага, доторкатися до грошів і до жінки, спати на м’якому ліжку, носити прикраси і їсти після полудня. Існує ще близько 250 заборін. Ченці живуть на милостиню, що самі й збирають у спеціальні казанки й торбинки - кухонь при монастирях немає.

Дзвонячи, проносяться рикші: смороду возять сідоків на моторолерах. Прямо на вулиці стояти жаровні. На розпеченому деревному вугіллі закипає гострий м’ясний соус «карі», їм поливають варень рис

Передмістя Банкока нічим не відрізняються від села, жителі сіють рис і ловлять рибу.

7.3 Об’єкти туризму Банкока

Гранд Палас або Великий Королівський палац, резиденція королів Сіаму, розташований у центрі міста на березі Мінам-Чао-Праї. У комплекс Гранд Паласу входять палаци Чакрі, Дусіт, Маху Прасад і Амарінда, де проходити коронація тайських королів. Відразу знаходиться знаменитий храм Смарагдового Будди, схожий на казкове місто.

Храм Ват По - незвичайних розмірів фігура Лежачого Будди (при його переході в нірвану): 49 м у довжину й 12 м у висоту, тільки ступні Лежачого Будди мають довжину 5 м.

Храм Ват Арун - Сонця, що сходити, розташований на правому березі Мінам-Чао-Праї в колишній фортеці Тхонбурі, це один з головних храмів міста.

Золота гора - буддійський храм на штучному насипі висотою 78 метрів, де в центральній пагоді поховані рештки Будди.

Монастир Трімітр - зі статуєю Золотого Будди з чистого золота висотою 5 м і вагою 5,5 тонни. Лак Муанг - гігантська гойдалка поруч із Гранд Паласом - два величезних тикових стовпи з різьбленою поперечиною, установлені для браминских обрядів.

Крокодиляча ферма - місце, де проходити екзотичне шоу під назвою «Лов крокодилів руками», у якому беруть доля люди, крокодили й змії. На фермі понад 50 тисяч крокодилів і невеликий зоосад, де можна подивитися на приручених левів, мавп, удавів, сфотографуватися з ними, покататися на слонах

У Таїланді здавна склалося особливе ставлення до слонів, особливо до білих. Тайці не просто вшановують, а по-справжньому обожнюють їх. Колися зображення білого слона прикрашало державний прапор. На честь слонів складено чимало пісень.

У минулому слони - неодмінні учасники урочистих церемоній. Королівських слонів прикрашали вишитими золотом червоними оксамитовими покривалами з білими китицями, що спускаються по обидва боки, їм давали вигадливі імена й навіть титули. Гассан-Бен-Алі-Бен-Селім-Абдалла-Магомет-Мойсей-Алхамалл-Джемсет-Дже-джибой-султан Ебу-Будпур — так звали принесеного в дарунок англійській королеві сіамським монархом білого слона, героя одного з оповідань американського письменника Марка Твена.

Загальна любов до цих тварин особливо яскраво виявляється під година грандіозного свята слонів, що щорічно проводитися в місті Сурі-Не, розташованому в 450 км на схід від Банкока. Чого тільки не побачиш на цьому святі, головний герой якого - слон. І перетягування каната між слонами й людьми, і змагання слонів у бігу, і естафету з перешкодою з пляшок, динь і кавунів, і футбольний матч, і полювання з ласо, коли погонич, сидячи на слоні, намагається накинути петлю на шию одного зі слоненят, що бігають по полю, і іспит на спритність, коли слони переступають через людей, що тісно лежати одне до одного. Особливо видовищним є парад бойових слонів з одягненими в блакитне воїнами, що сидять на них

З лютого по квітень проводяться захоплюючі «змагання драконів» - паперових зміїв, у яких дракон-«чоловік» Чула має примусити дракона-«жінку» Пікапо приземлитися на власному полі.

Для «рибних змагань» вирощують 8-сантиметрових риб, що мають сильні плавці, та в маленькому акваріумі нацьковують двох самців один на один

Для тайців завжди бажаною розвагою є півнячі бої.

Тайський бокс можна охарактеризувати як бокс вільного стилю, хоча в ньому й існують тверді правила. Змаганням передують різні церемонії; двобій супроводжується музикою.

У Таїланді будь-яка голова вважається священною, верховною. За тайським повір’ям, у голові знаходиться дух, що охороняє життя людини. Тому доторкнутися до чужої голови й навіть ласкаво скуйовдити волосся - значити ні за що образити людину. Не можна штовхнути когось ногою - нижньою частиною тіла, тобто такою, що зневажається.

Для тайців гарний тон - стриманий тон. Ніяких фамільярних поплескувань по плечу або підвищення голосу: подібне звертання викликає в жителя Таїланду почуття незручності. Тайська мова схожа на тихий спів або, точніше, на пташиний щебет

Pages: 1 2

Збережи - » Тайці . З'явився готовий твір.