Іполит, син афінського царя Тесея, відправляється на пошуки батька, що десь мандрує вже півроку. Іполит - син амазонки. Нова дружина Тесея Федра не злюбила його, як усі вважають, і він хоче виїхати з Афін. Федра ж хвора незрозумілою хворобою й «жадає вмерти». Вона говорить про свої страждання, які їй послали боги, про те, що навколо її змова і її «вирішили вапна». Доля й гнів богів збудили в ній якесь гріховне почуття, що жахає її саму й про яке вона боїться сказати відкрито. Вона додає всі зусилля, щоб перемогти темну пристрасть, але марне. Федра думає про смерті й чекає її, не бажаючи нікому відкрити свою таємницю

Годувальниця Энона побоюється, що в цариці каламутиться розум, тому що Федра сама не знає, що говорить. Энона дорікає її в тім, що Федра хоче образити богів, перервавши своєї «життя нитка», і призиває царицю подумати про майбутнє власних дітей, про те, що в них швидко відніме влада породжений амазонкою «гордовитий Іполит». У відповідь Федра заявляє, що її «гріховне життя й так вуж занадто триває, однак її гріх не у вчинках, у всім винувато серці - у ньому причина борошна. Однак у чому її гріх, Федра сказати відмовляється й хоче віднести свою таємницю в могилу. Але не витримує й зізнається Эноне, що любить Іполита. Та в жаху. Ледь Федра стала дружиною Тесея й побачила Іполита, як «те пломінь, то озноб» її терзають тіло. Це «вогонь всевладний Афродіти», богині любові. Федра намагалася вмилостивити богиню - «їй спорудила храм, прикрасила його», приносила жертви, але марне, не допомогли ні фіміам, ні кров. Тоді Федра стала уникати Іполита й грати роль злісної мачухи, змусивши сина покинути будинок батька. Але все марне.

Служниця Панопа повідомляє, що отримано звістку, начебто чоловік Федри Тесей умер. Тому Афіни хвилюються - кому бути царем: синові Федри або синові Тесея Іполитові, породженому полоненою амазонкою? Энона нагадує Федре, що на неї тепер лягає тягар влади й вона не має права вмирати, тому що тоді її син загине

Арикия, царівна з афінського царського роду Паллантов, яких Тесей позбавив влади, довідається про його смерті. Вона стурбована своєю долею. Тесей тримав її бранкою в палаці в місті Трезене. Іполит вибраний правителем Трезена і Ємену, повірниця Арикии думає, що він звільнить царівну, тому що Іполит до неї небайдужий. Арикию же зачарувало в Іполитові щиросердечна шляхетність. Зберігаючи із прославленим батьком «у високому подібність, не успадкував він низьких рис батька». Тесей же сумно прославився тим, що спокушав багатьох жінок

Іполит приходить до Арикии й повідомляє їй, що скасовує указ батька про її полон і дає їй волю. Афінам потрібний цар і народ висуває трьох кандидатів: Іполита, Арикию й сина Федри. Однак Іполит, відповідно до древнього закону, якщо він не породжений еллінкою, не може володіти афінським троном. Арикия ж належить до древнього афінського роду й має усі права на владу. А син Федри буде царем Криту - так вирішує Іполит, залишаючись правителем Трезена. Він вирішує їхати в Афіни, щоб переконати народ у праві Арикии на трон. Арикия не може повірити, що син її ворога віддає їй трон. Іполит відповідає, що ніколи раніше не знав, що таке любов, але коли побачив неї, те «упокорився й надяг любовні окови». Він увесь час думає оцаревне.

Федра, встретясь із Іполитом, говорить, що боїться його: тепер, коли Тесея ні, він може обрушити свій гнів на неї і її сина, мстячи за те, що його вигнали з Афін. Іполит обурений - так низько надійти він би не зміг. Крім того, слух про смерті Тесея може бути помилковим. Федра, не в силах подолати зі своїм почуттям, говорить, що якби Іполит був старше, коли Тесей приїхав на Крит, то він теж міг би зробити такі ж подвиги - убити Мінотавра й стати героєм, а вона, як Аріадна, дала б йому нитка, щоб не заблудитися в Лабіринті, і зв’язала б свою долю з ним. Іполит у здивуванні, йому здається, що Федра марить наяву, приймаючи його за Тесея. Федра переінакшує його слова й говорить, що любить не старого Тесея, а молодого, як Іполит, любить його, Іполита, але не бачить у тім своєї провини, тому що не владна над собою. Вона жертва божественного гніву, це боги послали їй любов, що неї мучить. Федра просить Іполита покарати її за злочинну пристрасть і дістати меч із піхов. Іполит у жаху біжить, про страшну таємницю не повинен знати ніхто, навіть його наставник Терамен.

З Афін є посланець, щоб вручити Федре кермо влади. Але цариця не хоче влади, почесті їй не потрібні. Вона не може керувати країною, коли її власний розум їй не подвластен, коли вона не владна над своїми почуттями. Вона вже розкрила свою таємницю Іполитові, і в ній пробудилася надія на відповідне почуття. Іполит по матері скіф, говорить Энона, дикунство в нього в крові - «відкинув він жіновий стать, не хоче з ним і знатися». Однак Федра хоче в «дикому, як ліс» Іполитові розбудити любов, йому ще ніхто не говорив про ніжності. Федра просить Энону сказати Іполитові, що вона передає йому всю владу й готова віддати своя любов

Энона вертається зі звісткою, що Тесей живо й незабаром буде в палаці. Федру охоплює жах, тому що вона боїться, що Іполит видасть її таємницю й викриє її обман перед батьком, скаже, що мачуха безчестить царський трон. Вона думає про смерті як про порятунок, але боїться за долю дітей. Энона пропонує захистити Федру від безчестя й оббрехати Іполита перед батьками, сказавши, що він зажадав Федру. Вона береться все влаштувати сама, щоб урятувати честь пані «совісті всупереч своєї», тому що «щоб честь була… без цятки для всіх, і чеснотою пожертвувати не гріх».

Федра зустрічається з Тесеем і заявляє йому, що він ображений, що вона не коштує його любові й ніжності. Той у здивуванні запитує Іполита, але син відповідає, що таємницю відкрити йому може його дружина. А він сам хоче виїхати, щоб зробити такі ж подвиги, як і його батько. Тесей здивований і розгніваний - повернувшись до себе додому, він застає рідних у сум’ятті й тривозі. Він почуває, що від нього приховують щось страшне

Энона оббрехала Іполита, а Тесей повірив, згадавши, як був блідий, збентежений і ухильний син у розмові з ним. Він проганяє Іполита й просить бога моря Посейдона, що обіцяв йому виконати його першу волю, покарати сина, Іполит настільки уражений тим, що Федра винить його в злочинній пристрасті, що не знаходить слів для виправдання - у нього «окостеніла мова». Хоча він і зізнається, що любить Арикию, батько йому не вірить

Федра намагається вмовити Тесея не заподіювати шкоди синові. Коли ж він повідомляє їй, що Іполит нібито закоханий в Арикию, те Федра вражена й ображена тим, що в неї виявилася суперниця. Вона не припускала, що хтось ще зможе розбудити любов в Іполитові. Цариця бачить єдиний вихід для себе - умерти. Вона проклинає Энону за те, що та очорнила Іполита

Тим часом Іполит і Арикия вирішують бігти із країни разом.

Тесей намагається запевнити Арикию, що Іполит - брехун і вона дарма послухала його. Арикия відповідає йому, що цар зніс голів багатьом чудовиськам, але «доля врятувала від грізного Тесея одне чудовисько» - це прямий натяк на Федру і її пристрасть до Іполита. Тесей натяку не розуміє, але починає сумніватися, чи всі він довідався. Він хоче ще раз допитати Энону, але довідається, що цариця прогнала її й та кинулася в море. Сама ж Федра метається в божевіллі. Тесей наказує покликати сина й молить Посейдона, щоб той не виконував його бажання

Однак уже пізно - Терамен приносить страшну звістку про те, що Іполит загинув. Він їхав на колісниці по березі, як раптом з моря з’явилося небачене чудовисько, «звір з мордою бика, лобатої й рогатої, і з тілом, лускою покритим жовтуватої». Усе кинулися бігти, а Іполит метнув у чудовиська спис і пробив луску. Дракон упав під ноги коням, і ті від страху понесли. Іполит не зміг їх удержати, вони мчалися без дорога, по скелях. Раптом зламалася вісь колісниці, царевич заплутався у вожжах, і коні поволокли його по землі, засіяної каменями. Тіло його перетворилося в суцільну рану, і він умер на руках Терамена. Перед смертю Іполит сказав, що батько дарма звів на нього обвинувачення

Тесей у жаху, він винить Федру в смерті сина. Та визнає, що Іполит був безневинний, що це вона була «з волі вищих сил… запалена кровозмісною нескоримою пристрастю». Энона, рятуючи її честь, оббрехала Іполита Энони тепер ні, а Федра, знявши з безневинної підозри, кінчає свої земні мучення, прийнявши отруту

А. П. Шишкін