Фауст міцно спить. Баришник тягне Фауста за ногу й відриває неї. Фауст прокидається, кричить і посилає Мефистофеля за констеблем. Баришник просить відпустити його й обіцяє заплатити за це ще сорок монет. Фауст задоволений: нога на місці, а зайві сорок монет йому не ушкодять. Фауста запрошує герцог Ангальтский. Герцогиня просить дістати їй серед зими виноград, і Фауст відразу простягає їй спіле гроно. Усі дивуються його мистецтву. Герцог щедро нагороджує Фауста. Фауст бражничает зі студентами. Під кінець гулянки вони просять його показати їм Олену Троянську. Фауст виконує їхнє прохання. Коли студенти йдуть, приходить Старий, що намагається повернути Фауста на шлях порятунку, але безуспішно. Фауст хоче, щоб прекрасна Олена стала його коханій. За наказом Мефистофеля Олена з’являється перед Фаустом, він цілує її.

Фауст прощається зі студентами: він на порозі смерті й засуджений вічно горіти в пеклі. Студенти радять йому згадати про Бога й просити його про полегкість, але Фауст розуміє, що йому немає прощення, і розповідає студентам, як продав душу дияволові. Близька година розплати. Фауст просить студентів молитися за нього. Студенти йдуть. Фаустові залишилося жити тільки одна година. Він мріє, щоб північ ніколи не наступала, щоб час зупинився, щоб настав вічний день або хоча б подольше не наступала північ і він встиг би покаятися й урятуватися. Але б’ють годинники, гуркоче грім, блискає блискавка, і дияволи ведуть Фауста

Хор призиває глядачів витягти урок із трагічної долі Фауста й не прагнути до пізнання заповідних сфер науки, які спокушають людини й учать його творити зло

О. Э. Гринберг

Pages: 1 2