Вільгельм і Адсон знову проникають у бібліотеку, щоб скласти план лабіринту. З’ясовується, що кімнати сховища позначені буквами, з яких, якщо проходити в певному порядку, складаються уловні слова й назви країн. Виявлено і «межа Африк» - замаскован і наглухо закрит кімнат, однак вони не знаходи спосіб ввій у вона. Бернардом Гі затримані й обвинувачені в чаклунстві помічник лікаря й сільська дівчина, що той приводить по ночах догоджати похіть свого патрона за залишки монастирських трапез; напередодні зустрів з нею й Адсон і не міг устояти перед спокусою. Тепер доля дівчини вирішена - як відьма вона піде на багаття

Братня дискусія між францисканцями й представниками тата переходить у вульгарну бійку, під час якої Северін повідомляє Вильгельму, що залишився осторонь від побоїща, що знайшов у себе в лабораторії дивну книгу. Їхня розмова чує сліпий Хорхе, але й Бенций догадується, що Северін виявив щось, що залишилося від Беренгара. Що відновив було після загального замирення диспут переривається звісткою, що травщик знайдено в лікарні мертвим і вбивця вже схоплений

Череп травщика проломлений небесним глобусом, що стояли на лабораторному столі металевим. Вільгельм шукає на пальцях Северіна сліди тієї ж речовини, що в Беренгара й Венанция, але руки травщика обтягнуті шкіряними рукавичками, використовуваними при роботах з небезпечними препаратами. На місці злочину застигнуть келар Ремигий, що марне намагається виправдатися й заявляє, що прийшов у лікарню, коли Северін був уже мертвий. Бенций говорить Вільгельмові, що вбіг сюди одним з перших, потім стежив за вхідними й упевнений: Малахия вже був тут, вичікував у ніші за пологом, а після непомітно змішався з іншими ченцями. Вільгельм переконаний, що більшу книгу ніхто не міг винести звідси таємно й, якщо вбивця - Малахия, вона повинна усе ще перебувати в лабораторії. Вільгельм і Адсон приймаються за пошуки, але випустять із уваги, що іноді древні рукописи перепліталися по нескольку в один тім. У результаті книга залишається непоміченої ними серед інших, що належали Северіну, і попадає до більше догадливого Бенцию.

Бернард Гі проводить судилище над келарем і, викривши його в приналежності ніколи до одному з єретичних плинів, змушує прийняти на себе й провину за вбивства в абатстві. Інквізитора не цікавить, хто насправді вбив ченців, але він прагне довести, що колишній єретик, нині оголошений убивцею, розділяв погляду францисканцев-спиритуалов. Це дозволяє зірвати зустріч, у чому, очевидно, і складалася мета, з якої він був спрямований сюди татом

На вимогу Вільгельма віддати книгу Бенций відповідає, що, навіть не починаючи читати, повернув її Малахии, від якого одержав речення зайняти освободившееся місце помічника бібліотекаря. Через кілька годин, під час церковної служби, Малахия в судорогах умирає, мова в нього чорний і на пальцях уже знайомі Вільгельмові сліди

Абат повідомляє Вільгельмові, що францисканець не виправдав його очікувань і на наступний ранок повинен разом з Адсоном покинути обитель. Вільгельм заперечує, що про монахах-мужеложцах, зведення рахунків між якими настоятель і вважав причиною злочинів, він знає вже давно. Однак щира причина не в цьому: умирають ті, кому відомо про сществовании в бібліотеці «межі Африки». Абат не може приховати, що слова Вільгельма навели його на якийсь здогад, але тем твердіше наполягає на від’їзді англійця; тепер він має намір взяти справу у свої руки й під свою відповідальність

Але й Вільгельм не збирається відступати, тому що підійшов до рішення впритул. По випадковій підказці Адсона вдається прочитати в тайнописі Венанция ключ, що відкриває «межа Африки». На шосту ніч свого перебування в абатстві вони вступають у таємну кімнату бібліотеки. Сліпий Хорхе чекає їх усередині.

Вільгельм припускав зустріти його тут. Самі недомовки ченців, запису в бібліотечному каталозі й деякі факти дозволили йому з’ясувати, що Хорхе колись був бібліотекарем, а відчувши, що сліпне, навчив спочатку першого свого спадкоємця, потім - Малахию. Ні той ні іншої не могли працювати без його допомоги й не ступали ні кроку, не спросясь у нього. Абат також був від нього в залежності, оскільки одержав своє місце з його допомогою. Сорок років сліпий є повновладним хазяїном обителі. І він уважав, що деякі з рукописів бібліотеки повинні назавжди залишитися

схованими від або око. Коли ж з вини Беренгара одна з них - може бути, найважливіша - покинула ці стіни, Хорхе приклав всі зусилля, щоб повернути її назад. Ця книга - друга частина «Поетики» Аристотеля, що вважається втраченої й присвячена сміху й смішному в мистецтві, риториці, у майстерності переконання. Заради того, щоб її існування залишилося в таємниці, Хорхе не замислюючись іде на злочин, тому що переконано: якщо сміх буде освячений авторитетом Аристотеля, звалиться вся устояна середньовічна ієрархія цінностей, і культура, пестуемая у вилучені від миру монастирях, культура вибран і присвячених, буде сметена міський, низової, майданний

Хорхе зізнається, що розумів із самого початку: рано або пізно Вільгельм відкриє істину, і стежив, як крок за кроком англієць наближається до неї. Він простягає Вільгельмові книгу, за прагнення бачити яку поплатилися життям уже п’ять чоловік, і пропонує читати. Але францисканець говорить, що розгадав і цю його диявольський виверт, і відновлює хід подій. Багато років тому, почувши, як хтось у скриптории виявляє цікавість до «межі Африки», ще видючий Хорхе викрадає в Северіна отрута, однак у справу його пускає не відразу. Але коли Беренгар, з похвальби перед Адельмом, один раз повівся нестримано, уже осліплий старий піднімається наверх і просочує отрутою сторінки книги. Адельм, согласившийся на ганебний гріх, щоб доторкнутися до таємниці, не скористався відомостями, добутими такою ціною, але, обійнятий після сповіді в Хорхе смертним жахом, про усім розповідає Венанцию. Венанций добирається до книги, але, щоб розділяти м’які пергаментні аркуші, йому доводиться змочувати пальці об мову. Він умирає, не встигнувши вийти із Храмини. Беренгар знаходить тіло й, злякавшись, що при розслідуванні неминуче відкриється колишнє між ним і Адельмом, переносить труп у бочку із кров’ю. Однак він теж Зацікавився книгою, що вирвав у скриптории майже з рук у Вільгельма. Він приносить її в лікарню, де вночі може читати, не побоюючись, що буде ким-небудь замічений. А коли отрута починає діяти, кидається в купальню в марній надії, що вода вгамує полум’я, що пожирає його зсередини. Так книга попадає до Северіна. Посланий Хорхе Малахия вбиває травщика, але вмирає й сам, побажавши довідатися, що такого забороненого втримується в предметі, через якого його зробили вбивцею. Останній у цьому ряді - абат. Після розмови з Вільгельмом він зажадав у Хорхе пояснень, більше того: вимагав відкрити «межу Африки» і покласти кінець таємності, установленої в бібліотеці сліпим і його попередниками. Зараз він задихається в кам’яному мішку ще одного підземного ходу в бібліотеку, де Хорхе замкнув його, а потім зламав керуючими дверима механізми

«Виходить, мертві вмерли дарма», - говорить Вільгельм: тепер книга знайдена, а від отрути Хорхе він зумів уберегтися. Але на виконання свого задуму старець готовий і сам прийняти смерть. Хорхе рве книгу й поїдає отруєні сторінки, а коли Вільгельм намагається зупинити його, біжить, безпомилково орієнтуючись у бібліотеці по пам’яті. Лампа в руках у переслідувачів все-таки дає їм деяку перевагу. Однак наздогнаному сліпому вдається відняти світильник і відкинути убік. Від масла, що розлилося, починається пожежа;

Вільгельм і Адсон поспішають за водою, але вертаються занадто пізно. Ні до чого не приводять і зусилля всіх братій, піднятої по тривозі; вогонь виривається назовні й перекидається від Храмини спершу на церкву, потім на інші будівлі

На очах в Адсона найбагатша обитель перетворюється в попелище. Абатство горить троє доби. До результату третього дня ченці, зібравши деяке, що вдалося врятувати, залишають паруючі руїни як місце, прокляте Богом

М. В. Бутов

Pages: 1 2