Узбек украй стурбований відбувається в його палаці, тому що начальник євнухів доповідає йому про немислимі речах, що діються там. Зели, відправляючись у мечеть, скидає покривало й з’являється перед народом. Заши знаходять у постелі з однієї з її рабинь - а це строго заборонено законами. Увечері в саду сералю був виявлений юнак, більше того, вісім днів дружини провели в селі, на одній із самих відокремлених дач, разом із двома чоловіками. Незабаром Узбек довідається розгадку. Роксана, його кохана дружина, пише передсмертний лист, у якому зізнається, що обдурила чоловіка, підкупивши євнухів, і, насміявшись над ревнощами Узбека, перетворила огидний сераль у місце для насолод і задоволення. Її коханого, єдину людину, що прив’язувала Роксану до життя, не стало, тому, прийнявши отруту, вона треба за ним. Обертаючи свої останні в житті слова до чоловіка, Роксана зізнається у своїй ненависті до нього. Непокірлива, горда жінка пише: «Ні, я могла жити в неволі, але завжди була вільна: я замінила твої закони законами природи, і розум мій завжди зберігав незалежність». Передсмертний лист Роксани Узбекові в Париж завершує оповідання

Н. Б. Виноградова

Pages: 1 2