Найпершою турботою Робинзона стає пристрій надійного, безпечного житла - і головне, у виді моря, звідки тільки й можна чекати порятунку. На скаті пагорба він знаходить рівну галявинку й на ній, проти невеликого поглиблення в скелі, вирішує розбити намет, відгородивши її частоколом убитих у землю міцних стовбурів. Увійти в «міцність» можна було тільки по приставним сходам. Поглиблення в скелі він розширив - вийшла печера, він використає її як льох. На ці роботи пішло багато днів. Він швидко набирається досвіду. У самий розпал будівельних робіт заюшив дощ, блиснула блискавка, і перша думка Робинзона: порох! Не страх смерті налякав його, а можливість одним разом втратити порох, і він два тижні пересипає його в мішечки й шухлядки й ховає в різні місця (не менш сотні). Заодно він знає тепер, скільки в нього пороху: двісті сорок фунтів. Без цифр (гроші, товари, вантаж) Робинзон уже не Робинзон.

Дуже важливо це «заодно»: освоюючись у новому житті, Робинзон, роблячи что-го «одне», буде завжди примічати идущее на користь «інше» і «третє». Перед знаменитими героями Дефо, Роксаною й Молль Флендерс, стояло те ж завдання: вижити! Але для цього їм було потрібно освоїти нехай нелегку, але одну «професію» - куртизанки й відповідно злодійки

Вони жили з людьми, уміло користувалися їхнім співчуттям, паразитували на їхніх слабостях, їм допомагали розумні «наставники». А Робинзон самотній, йому протистоїть мир, глибоко байдужний до нього, що просто не відає про його існування, - море, вітри, дощі, цей острів з його дикою флорою й фауною. І щоб вижити, йому має бути освоїти навіть не «професію» (або безліч їх, що, втім, він зробить), але закони, «вдачі» навколишнього світу й взаємодіяти, зважаючи на них. У його випадку «жити» значить усе примічати - і вчитися

Так, він не відразу догадується, що кози не вміють дивитися нагору, зате потім буде легко добувати м’ясо, стріляючи зі скелі або пагорба. Його виручає не одна природна кмітливість: із цивілізованого миру він приніс подання й навички, що дозволили йому «у повної безмовності печальнейшей життя» прискорено пройти основні етапи становлення суспільної людини - інакше кажучи, зберегтися в цій якості, не здичавіти, подібно багатьом прототипам. Тих же кіз він навчиться одомашнювати, додасть до м’ясного стола молочний (він буде ласувати сиром). А зекономлений порох ще як придасться! Крім скотарства, Робинзон налагодить землеробство, коли проростуть витрушені з потертю з мішка зерна ячменя й рису. Спочатку він побачить у цьому «чудо», створене милостивим Провидінням, але незабаром згадає про мішок і, покладаючись на один себе, у свій строк уже буде засівати чимале поле, успішно борючись із пернатими й чотириногими грабіжниками

Залучений історичної пам’яті, зростаючи від досвіду поколінь і уповаючи на майбутнє, Робинзон хоч і самотній, але не загублений у часі, отчого найпершою турботою цього жизнестроителя стає спорудження календаря - це великий стовп, на якому він щодня робить карб. Перша дата там - тридцяте вересня 1659 р. Відтепер кожний його день названий і врахований, і для читача, насамперед тодішнього, на праці й дні Робинзона падає відсвіт великої історії. За час його відсутності в Англії була відновлена монархія, і повернення Робинзона «подгадает» до «Славної революції» 1688 р., приведшей на трон Вільгельма Оранского, доброзичливого патрона Дефо; у ці ж роки в Лондоні трапиться «Велика пожежа» (1666 р.), і містобудування, що встало, невпізнанно змінить вигляд столиці; за цей час умруть Мільтон і Спиноза; Карл II видасть «Хабеас корпус акт» - закон про недоторканність особистості. А в Росії, який, як з’ясується, теж буде небайдужа доля Робинзона, у цей час спалюють Авакума, стратять Разіна, Софія стає регентшею при Іванові V і Петрові I.

Ці далекі блискавиці мерехтять над людиною, що обпалює глиняний горщик

Серед «не особливо коштовних» речей, схоплених з корабля (згадаємо «купу золота»), були чорнило, пір’я, папір, «три дуже гарних Біблії», астрономічні прилади, підзорні труби. Тепер, коли побут його налагоджується (з ним, до речі, живуть три кішки й собака, теж корабельні, потім додасться в міру говіркий папуга), самий час осмислити що відбувається, і, покуда не скінчилися чорнило й папір, Робинзон веде щоденник, щоб «хоч скільки-небудь полегшити свою душу». Це своєрідний гроссбух «зла» і «добра»: у лівому стовпчику - він викинутий на незаселений острів без надії на рятування; у правої - він живий, а всі його товариші потонули. У щоденнику він докладно описує свої заняття, робить спостереження - і примітні (щодо паростків ячменя й рису), і повсякденні («Ішов дощ». «Знову весь день дощ»).

Случившееся землетрус змушує Робинзона задуматися про нове місце для житла - під горою небезпечно. Тим часом до острова прибиває потерпілий катастрофа корабель, і Робинзон бере з його будівельний матеріал, інструменти. У ці ж дні його звалює лихоманка, і в гарячковому сні йому є «обійнятий полум’ям» людин, загрожуючи смертю за те, що він «не покаявся». Журячись про свої фатальні омани, Робинзон уперше «за багато років» творить покаянну молитву, читає Біблію - і в міру сил лікується

На ноги його підніме ром, настояний на тютюні, після якого він проспав дві ночі. Відповідно з його календаря випав один день. Поправившись, Робинзон нарешті обстежить острів, де прожив уже більше десяти місяців. У його рівнинній частині серед невідомих рослин він зустрічає знакомцев - диню й виноград; останній його особливо радує, він буде сушити його на сонце, і в міжсезоння ізюм підкріпить його сили. І живністю багатий острів - зайці (дуже несмачні), лисиці, черепахи (ці, навпаки, приємно різноманітять його стіл) і навіть зухвале здивування в цих широтах пінгвіни. На ці райські краси він дивиться хазяйським оком - ділити їх йому не з ким. Він вирішує поставити тут курінь, добре зміцнити його й жити по нескольку днів на «дачі» (це його слово), основний час проводячи «на старому попелищі» поблизу моря, звідки може прийти звільнення

Безупинно трудячись, Робинзон і другий, і третій рік не дає собі послаблення. От його день: «На першому плані релігійні обов’язки й читання Священного Писання (…) Другим із щоденних справ було полювання (…) Третім було сортування, сушіння й готування вбитої або пійманої дичини». Додайте до цього догляд за посівами, а там і збір урожаю; додайте догляд за худобою; додайте роботи з господарства (зробити лопату, повісити в льосі полку), що забирають багато часу й сил через недолік інструментів і по недосвідченості. Робинзон має право погордитися собою: «Терпінням і працею я довів до кінця всі роботи, до яких був змушений обставинами». Жарт сказати, він буде испекать хліб, обходячись без солі, дріжджів і підходящої печі!

Заповітною його мрією залишається побудувати човен і добратися до материка. Він навіть не замислюється над тим, кого й що він там зустріне, головне - вирватися з неволі. Підганя нетерпінням, не обміркувавши, як доставити човен від лісу до води, Робинзон валить величезне дерево й кілька місяців витісує з нього пирогу. Коли ж вона нарешті готова, йому так і не вдасться спустити неї на воду. Він стоїчно переносить невдачу: Робинзон став мудріше й витриманіше, він навчився врівноважувати «зло» і «добро». дозвілля, Що Утворилося, він розсудливо вживає на відновлення гардероба, що зносився:

«будує» собі хутряний костюм (штани й куртку), шиє шапку й навіть майструє парасолька. У щоденних працях проходить ще п’ять років, відзначених тим, що таки побудував човен, спустив неї на воду й оснастив вітрилом. До далекої землі на ній не добратися, зате можна об’їхати навколо острова. Плин несе його у відкрите море, він з величезною працею вертається на берег недалеко від «дачі». Набравшись страху, він надовго втратить полювання до морських прогулянок. У цей рік Робинзон удосконалюється в гончарній справі й плетиві кошиків (ростуть запаси), а головне, робить собі царський подарунок - трубку! На острові пропасти тютюну

Pages: 1 2 3