чиПобачу я, автор священної поеми, батьківщину? Чи увінчаюся лаврами там, де мене хрестили? Апостол Иаков задав мені питання про сутності надії. Моя відповідь: надія - очікування майбутньої заслуженої й дарованої Богом слави. Обрадуваний Иаков озарился.

На черзі питання про любов. Його мені задав апостол Іоанн. Відповідаючи, я не забув сказати й про те, що любов обертає нас до Бога, до слова правди. Усі зраділи. Іспит (що таке Віра, Надія, Любов?) успішно завершився. Я побачив лучащуюся душу праотця нашого Адама, що недовго жило в Земному Раї, вигнаного відтіля на землю; після смерті довго томившегося в Лімбі; потім переміщеного сюди.

Чотири світла палають переді мною: три апостоли й Адам. Раптом Петро почервонів і викликнув: «Земний захоплений трон мій, трон мій, трон мій!» Петрові ненависний його спадкоємець - римський тато. А нам пора вже розставатися з восьмим небом і підноситися в дев’яте, верховне й кристальне. З неземною радістю, сміючись, Беатриче метнула мене в стрімко обертову сферу й піднеслася сама

Перше, що я побачив у сфері дев’ятого неба, - це сліпуча крапка, символ божества. Навколо її обертаються вогні - дев’ять концентричних ангельських кіл. Найближчі до божества й тому менші - серафими й херувими, найбільш віддалені й великі - архангели й просто ангели. На землі звикли думати, що велике більше малого, але тут, як видно, усе навпаки.

Ангели, розповіла мені Беатриче, ровесники світобудови. Їхнє стрімке обертання - джерело всього того руху, що відбувається у Всесвіті. Що поквапилися відпасти від їхнього сонму були низвержени в Пекло, а залишилися до цих пор захоплено кружляються в Раї, і не потрібно їм мислити, хотіти, пам’ятати: вони цілком задоволені!

Піднесення в Емпірей - вищу область Всесвіту - останнє. Я знову воззрился на ту, чия зростаюча в Раї краса піднімала мене від височіней до височіней. Нас оточує чисте світло. Усюди іскри й квіти - це ангели й блаженні душі. Вони зливаються в якусь сяючу ріку, а потім знаходять форму величезної райської троянди

Споглядаючи троянду й осягаючи загальний план Раю, я про щось хотів запитати Беатриче, але побачив не її, а ясноокого старця в білому. Він указав наверх. Дивлюся - у недосяжній височині світиться вона, і я воззвал до неї: «Про донна, що залишила слід в Аду, даруя мені допомога! У всьому, що бачу, усвідомлю твоє благо. За тобою я йшов від рабства до волі. Зберігай мене й надалі, щоб дух мий гідним тебе звільнився від плоті!» Глянула на мене з посмішкою й повернулася до вічної святині. Всі

Старець у білому - святий Бернард. Відтепер він мій наставник. Ми продовжуємо з ним споглядати троянду Емпірею. У ній сіяють і душі непорочних дитин. Це зрозуміло, але чому й в Аду були подекуди душі дитин - не можуть же вони бути порочними на відміну від цих? Богу видніше, які потенції - добрі або дурні - у якій дитячій душі закладені. Так пояснив Бернард і почав молитися

Бернард молився діві Марії за мене - щоб допомогла мені. Потім дав мені знак, щоб я подивився наверх. Вдивившись, бачу верховний і ярчайший світло. При цьому не осліп, але знайшов вищу істину. Споглядаю божество в його светозарном триєдності. І тягне мене до нього Любов, що рухає й сонце й зірки

А. А. Илюшин

Pages: 1 2 3 4 5