Люси приходить у камеру до Макхиту. Вона не знайшла священика, але обіцяє докласти всіх зусіль для порятунку коханого. З’являється Полли. Вона дивується, що Макхит так холодно зі своєю дружиною. Щоб не втратитися допомоги Люси, Макхит відрікається від Полли, але Люси йому не вірить. Обидві жінки почувають себе обманутими й виконують дует на мотив ірландського троту. Уривається Пичем, він відтягає Полли від Макхита й веде неї. Макхит намагається виправдатися перед Люси. Люси зізнається, що їй легше побачити його на шибениці, чим в обіймах суперниці. Вона допомагає Макхиту бігти й хоче бігти разом з ним, але він умовляє її залишитися й приєднатися до нього пізніше. Довідавшись про втечу Макхита, Локит відразу розуміє, що справа не обійшлася без Люси. Люси відмикається. Локит не вірить дочки й запитує, чи заплатив їй Макхит: якщо вона ввійшла з Макхитом у більше вигідну угоду, чим сам Локит, він готовий простити її. Люси скаржиться, що Макхит надійшов з нею як останній негідник: скористався її допомогою, а сам ушив до Полли, тепер Полли виманить у нього грошика, а потім Пичем повісить його й обшахрує Локита й Люси. Локит обурений: Пичем намірився перехитрити його. Пичем - його компаньйон і друг, він надходить відповідно до звичаїв світла й може послатися на тисячі прикладів у виправдання своєї спроби надути Локита. Так чи не коштує Локиту скористатися правами друга й відплатити йому тією же монетою? Локит просить Люси надіслати до нього кого-небудь із людей Пичема. Люси надсилає до нього Филча. Филч скаржиться на важку роботу:

через те, що «племінний жеребець» вийшов з ладу, Филчу доводиться брюхатить повій, щоб вони мали право на відстрочку вироку. Якщо він не знайде більше легкого способу заробити на життя, воно навряд чи дотягне до наступної судової сесії. Довідавшись від Филча, що Макхит перебуває на складі краденого в «Підробленому векселі», Локит відправляється туди. Вони з Пичемом перевіряють конторські книги й роблять розрахунки. У переліку фігурують «двадцять сім жіночих кишень, зрізаних з усім умістом», «шлейф від дорогого парчевого плаття» і т.п. До них приходить їхня постійна клієнтка - миссис Діана Хапп. Вона скаржиться на важкі часи: Акт про закриття Монетного двору, де вкривалися неспроможні боржники, наніс їй великий удар, а з Актом про скасування арешту за дрібні борги жити стала ще важче: тепер дама може взяти в неї в борг гарну спідницю або плаття й не повертати, а миссис Хапп ніде шукати на неї управу. Дві години тому миссис Хапп здерла з миссис Плітки своє плаття й залишила неї в одній сорочці. Вона сподівається, що коханець миссис Плітки - щедрий капітан Макхит - заплатить її борг. Почувши про капітана Макхите, Аокит і Пичем обіцяють миссис Хапп сплатити борг за миссис Плітки, якщо вона допоможе побачитися з ним: у них є до капітана одне дільце

Люси співає арію про несправедливу долю, що посилає їй мучення, меж тим як Полли вона дарует одні насолод. Люси хоче помститися й отруїти Полли. Коли Филч доповідає про прихід Полли, Люси зустрічає її ласкаво, просить прощення за своє необдумане поводження й пропонує в знак примирення випити по стаканчику. Полли відмовляється. Вона говорить, що заслуговує жалості, тому що капітан зовсім не любить її. Люси утішає її: «Ах, Полли, Полли! Нещасна дружина - це я, вас же він любить так, немов ви лише його коханка». Зрештою вони доходять висновку, що перебувають в однаковому положенні, тому що обидві минулі занадто закохані. Полли, підозрюючи підступ, відмовляється пити вино, незважаючи на всі угоди Люси. Локит і Пичем уводять Макхита в кайданах. Пичем проганяє ПОЛЛИ й Люси: «Геть звідси, негідниці! Зараз дружинам не час досаждати чоловікові». Люси й Полли виконують дует про свої почуття до Макхиту. Капітана ведуть на суд. Люси й Полли чують веселу музику: це веселяться арештанти, чиї справи відкладені до майбутньої сесії. Арештанти в кайданах танцюють, а Полли й Люси йдуть, щоб зрадитися суму. Макхит у камері смертників п’є вино й співає пісні. Бен Пройдисвіт і Мэт Кистень приходять попрощатися з ним. Макхит просить друзів помститися за нього. Пичем і Локит - безсовісні негідники, і останнє бажання Макхита - щоб Бен і Мэт відправили їх на шибеницю перш, ніж самі на неї потраплять. Полли й Люси також приходять попрощатися з Макхитом. Коли тюремник доповідає про появу ще чотирьох жінок, кожна з яких прийшла з дитиною, Макхит викликує: «Що? Ще чотири дружини? Це вже занадто! Агов, скажіть людям шерифа, що я готовий».

Актор запитує в Жебрака, чи дійсно той збирається стратити Макхита. Жебрак відповідає, що для досконалості п’єси поет повинен бути так само невблаганний, як суддя, і Макхит всенеодмінно буде повішений. Актор не згодний з таким фіналом: виходить безпросвітна трагедія. В опери повинен бути щасливий кінець. Жебрак вирішує поправити справу. Це нескладно, адже в добутках такого роду зовсім не важливо, логічно або нелогічно розвиваються події. Щоб догодити смаку глядачів, треба під лементи «Помилування!» с тріумфом відпустити засудженого назад кженам.

Очутившись на волі, Макхит розуміє, що йому все-таки прийде обзавестися дружиною. Він запрошує всіх веселитися й танцювати в цей радісний день і повідомляє про своє одруження на Полли.

О. Э. Гринберг

Pages: 1 2