“Хмара в штанях” це вершина дореволюційної творчості Володимира Маяковського. Поема вийшла окремим виданням в 1915р. Її первісна назва «Тринадцятий апостол». Поштовхом до написання була любов Маяковського до дівчини, з якої він зустрівся в Одесі. Розвинена, не далека нових суспільних і художніх віянь, вона, проте, була налякана темпераментом молодого Маяковського, тим «пожежею серця», про яке він написав у своїй поемі

Однак зміст поеми переросло історію незрозумілої любові. В «Хмарі в штанях» з’єдналися всі основні теми раннього Маяковського. Любовна лінія змусила їх звучати по-іншому-різкіше, сильніше, надрывнее… «Хмара в штанях» не просто писалася, але «вышагивалась» Маяковським під час перебування у Фінляндії, де він, не маючи грошей, поперемінно обідав у знайомих, назвавши це «семипільною системою»: «Установив сім знайомств, що обідають. У неділю “їм” Чуковського, Понеділок Евреинова й т.д.» «Вечора валандаюся пляжем

Пишу “Хмару”…» («Я сам».) У поемі відбилася головна світоглядна тема раннього Маяковського його богоборство. Це ріднить його з М. Горьким, з яким він зустрічається в цей час у Мусту-М’якни: «Читав йому частини “Хмари”.

Розчулений Горький обплакал мені весь жилет. Розбудував віршами. Я ледве запишався. Незабаром з’ясувалося, що Горький ридає на кожному поетичному жилеті. Все-таки зберігаюся

Можу кому-небудь поступитися для провінційного музею». Ерничество Маяковського, однак, не знімає питання про близькість бунтарства раннього Горького й богоборства Маяковського. В очах обох мир створений Богом не таким, яким його потрібно було створити: Я думав ти всесильний божище, а ти недоучка, крихітний божик. Бачиш, я нагинаюся, через халяву дістаю шевський ножик… Агов, ви! Небо!

Зніміть капелюх! Я йду! Гіркий міг цілком искренно розплакатися над цими рядками. Це і його таємна ідея: протест Людини проти недосконалості Божого миру. Тільки горьковский Людина або абстрактна (збірний