Діана, графиня де Бельфор, пізно ввечері ввійшовши в залу свого неаполітанського палацу, застає там двох закутаних у плащі чоловіків, які тільки вона з’явиться поспішно ховаються. Заінтригована й розгнівана, Діана велить покликати дворецького, але той виправдує свою непоінформованість тим, що рано ліг спати. Отут вертається один зі слуг, Фабьо, якого Діана посилала навздогін за винуватцями переполоху, і повідомляє, що бачив одного з незваних гостей, коли той, збігаючи по сходам, запустив у світильник капелюхом. Діана підозрює, що те був один з її відкинутих шанувальників, що підкупив прислугу, і, боячись розголосу, що, відповідно до вдач XVII в., викликала б на її будинок дурну славу, велить негайно розбудити й надіслати до неї всіх жінок

Після строгого допиту, учиненого камеристкам, украй незадоволеним що відбуваються, але приховує свої почуття, графині вдається з’ясувати, що таємничий відвідувач — її секретар Теодоро, закоханий у камеристку Марселу й приходивший до неї на побачення. Хоча Марсела й побоюється гніву господарки, вона зізнається, що любить Теодоро, і під натиском графині переказує деякі з компліментів, якими неї дарує коханий. Довідавшись, що Марсела й Теодоро не ладь одружитися, Діана пропонує допомогти молодим людям, оскільки до Марселі вона дуже прив’язана, а Теодоро виріс у будинку графині й вона про нього найвищої думки. Однак, залишившись одна, Діана змушена зізнатися самої собі, що краса, розум і ввічливість Теодоро їй небайдужі й, будь він знатного роду, вона б не встояла перед достоїнствами парубка. Діана намагається придушити в собі недобрі заздрі почуття, однак мрії про Теодоро вже оселилися в неї серце

Тим часом Теодоро і його вірний слуга Тристан обговорюють події минулої ночі. Переляканий секретар боїться бути вигнаним з будинку за свій роман з камеристкою, і Тристан подає йому мудра рада забути кохану: ділячись власним життєвим досвідом, він пропонує хазяїнові частіше думати про її недоліки. Однак Теодоро рішуче не бачить у Марселі яких-небудь вад. У цей момент входить Діана й звертається до Теодоро із проханням скласти чернетку листа для однієї її подруги, пропонуючи як зразок кілька рядків, накиданих самою графинею. Зміст послання складається в міркуваннях про те, чи можна / «запалитися пристрастю, / бачачи пристрасть чужу, / і ревнувати, / ще не полюбивши». Графиня розповідає Теодоро історію взаємин своєї подруги із цією людиною, у якій легко вгадуються її відносини зі своїм секретарем

Поки Теодоро складає свій варіант листа, Діана намагається вивідати в Тристана, як проводить вільний час його хазяїн, ким і наскільки той захоплений. Розмова цей перериває прихід маркіза Рикардо, давнього поклонника графині, що марне домагається її руки. Але й цього разу чарівна графиня спритно йде від прямої відповіді, пославшись на затруднительность вибору між маркізом Рикардо й графом Федерико, іншим своїм вірним шанувальником. Тим часом Теодоро склав любовне послання для вигаданої подруги графині, що, на погляд Діани, набагато вдаліше її власного варіанта. Порівнюючи їх, графиня проявляє невластиву їй пилкось, і це наводить Теодоро на думку, що Діана закохана в нього. Залишившись один, він якийсь час терзається сумнівами, але поступово переймається впевненістю в тім, що є предметом страсті своєї господарки, і вже готовий відповісти на неї, але отут з’являється Марсела, що радісно повідомляє своєму коханому, що графиня обіцяла їх поженити. Ілюзії Теодоро вмить розсипаються. Зненацька, що ввійшла Диана, застає Марселу й Теодоро в обіймах один одного, але у відповідь на подяку парубка за великодушне рішення піти назустріч почуттю двох любляча графиня роздратовано наказує камеристці побить узаперті, щоб не подавати дурного приклада іншим служницям. Залишившись наодинці з Теодоро, Діана запитує свого секретаря, чи дійсно він має намір женитися, і, почувши, що головне для нього - догоджати бажанням графині й що він цілком міг би обійтися без Марсели, чітко дає зрозуміти Теодоро, що вона його любить і що лише станові забобони заважають з’єднанню їх доль

Мрії заносять Теодоро високо: він уже бачить себе чоловіком графині, і любовна записка Марсели не просто залишає його байдужим, а викликає роздратування. Особливо зачіпає парубка, що недавня кохана називає його «своїм чоловіком». Це роздратування обрушується на саму Марселу, що вдалося покинути її імпровізовану темницю. Між недавніми закоханими відбувається бурхливе пояснення, за яким треба повний розрив - зайве казати, що його ініціатором стає Теодоро. , щоб відомстити уражена Марсела починає загравати з Фабьо, усіляко паплюжачи при цьому Теодоро.

Тим часом граф Федерико, далекий родич Діани, домагається її прихильності з наполегливістю не меншої, чим маркіз Рикардо. Зустрівшись коло входу в храм, куди ввійшла Діана, обоє поклонника вирішують навпростець запитати прекрасну графиню, кого з них двох вона воліє бачити своїм чоловіком. Однак графиня спритно йде від відповіді, знову залишаючи своїх шанувальників у невизначеності. Втім, вона звертається до Теодоро за радою, кого із двох їй варто зволіти. Насправді це, звичайно, не більш ніж виверт, за допомогою якої Діана, не зв’язуючи себе конкретними словами й обіцянками, хоче ще раз дати зрозуміти парубку, як палко він нею любимо. Роздратована шанобливістю свого секретаря, що не вирішується бути з нею повністю відвертим і що страшиться відкрити їй свої почуття, Діана наказує оголосити, що виходить заміж за маркіза Рикардо. Теодоро, почувши про це, відразу вживає спробу помиритися з Марселой. Але образа дівчини занадто велика, і Марсела не може простити колишнього коханого, хоча продовжує любити його. Втручання Тристана, слуги й повірника Теодоро, допомагає перебороти цю перешкоду - молоді люди миряться. Цьому чимало сприяє те, з якою гарячністю відкидає Теодоро всі ревниві обвинувачення Марселю і як нешанобливо озивається він про графин Діані, що, ніким не замічена, безмовно є присутнім при цій сцені. Обурена віроломством Теодоро, графиня, вийшовши зі свого вкриття, диктує секретареві лист, зміст якого зовсім прозорий: це різкий докір простій людині, що заслужила любов знатної дами й не сумели її оцінити. Це недвозначне послання знову дає Теодоро привід відмовитися від любові Марсели: він на ходу видумує, | що графиня вирішила видати свою камеристку за Фабьо. І хоча образі Марсели немає межі, тямуща дівчина розуміє, що все що відбувається - наслідок змін у настроях графині, що і сама не зважується насолодитися любов’ю Теодоро, оскільки він людина простий, а вона знатна дама, і не хоче поступитися його Марселі. Тим часом з’являється маркіз Рикардо, щасливий тим, що незабаром зможе назвати Діану своєю дружиною, однак графиня відразу прохолоджує захвати палкого нареченого, пояснюючи, що відбулося непорозуміння: слуги просто невірно витлумачили її теплі слова на адресу маркіза. І знову, у який раз, між Діаною і її секретарем відбувається повне недомовок пояснення, під час якого графиня різко вказує своєму секретареві на поділяючу їхню прірву. Тоді Теодоро говорить, що обожнює Марселу, за що туго ж одержує ляпас

Випадковим свідком цієї сцени стає граф Федерико, що за люттю Діани вгадує зовсім інше почуття. Граф присвячує у своє відкриття маркіза Рикардо, і вони замисливают знайти найманого вбивцю, щоб позбутися від Теодоро. Вибір їх- падає на Тристана, слугу Теодоро, що за велику винагороду обіцяє позбавити графа й маркіза від щасливого суперника. Довідавшись про подібний задум, Теодоро вирішує виїхати в Іспанію, щоб урятувати своє життя й удалині вилікувати від любові до Діани. Графиня схвалює це рішення, проклинаючи зі слізьми станові забобони, .які заважають їй з’єднати життя з коханою людиною

Pages: 1 2