Знищивши свій мертвий будинок, герой братається із бродяжками, але не простими, а тими, хто зберігає в пам’яті своєї те, що напрацьовано людством: вірші, повісті, романи. Монтэг і « люди-книги» пішли із цього міста - міста мертвих. Автор роману виразив відношення до бездуховного суспільства, що проміняло красу й мудрість книги на індустрію задоволень і безпам’ятство. Але в той же час нагадав усім нам притчу про птаха Феніксі, що спалювала себе на багатті, але щораз відроджувалася з попелу

Може бути, і ми, люди, перестанемо споруджувати похоронні багаття із книг (а це робив Гітлер в 1938-1945 роках); перестанемо вести війни, у пожежах яких згоряють бібліотеки; перестанемо труїти ті, хто пише правду (згадаємо долю роману «Майстер і Маргарита» і його автора); упорядкуємо всі книгосховища, щоб у них не було гнилизні й цвілі… Роман Брэдбери загальлюдяний, він усім нам задає питання: «Чому ми дозволяємо себе перетворювати в жующих жуйку парнокопытных? Чому ми дозволяємо себе оболванивать невартою літературою й псевдокультурой?» Але відповідь дати може сама людина: «Я хочу служити книзі, тому що я не бажаю бути зомбі й не допущу, щоб мої діти й діти моїх дітей були зомбі».

Pages: 1 2