У передмові автор повідомляє, що при житті не міг відкрито висловити свої думки про способи керування людьми й про їх религиях, оскільки це було б сполучене з дуже небезпечними й сумними наслідками. Ціль сьогодення праці - викрити ті безглузді омани, серед яких усі мали нещастя народитися й жити - самому ж авторові доводилося підтримувати їх. Цей неприємний обов’язок не доставляв йому ніякого задоволення - як могли помітити його друзі, він виконував її з великою відразою й досить недбало.

З юного віку автор бачив омани й зловживання, від яких іде все зло на світі, а з роками ще більше переконався в сліпоті й злості людей, у безглуздості їхніх марновірств, у несправедливості їхнього способу керування. Проникнувши в таємниці хитрої політики честолюбців, що прагнуть до влади й пошани, автор легко розгадав джерело й походження марновірств і дурного керування - крім того, йому стало зрозуміло, отчого люди, що вважаються розумн і утвореними, не заперечують проти подібного обурливого порядку речей

Джерело всіх зол і всіх обманів - у тонкій політиці тих, хто прагне панувати над своїми ближніми або бажає придбати суєтну славу святості. Ці люди не тільки мистецьки користуються насильством, але й прибігають до всякого роду хитростям, щоб запаморочити народ. Зловживаючи слабістю й легковір’ям темної й безпомічної народної маси, вони без праці змушують її вірити в те, що вигідно їм самим, а потім благоговійно приймати тиранічні закони. Хоча на перший погляд релігія й політика протилежні й суперечливі по своїх принципах, вони непогано уживаются один з одним, як тільки укладуть між собою сполучник і дружбу: їх можна зрівняти із двома ворами-карманниками, що працюють на парі. Релігія підтримує навіть самий дурний уряд, а уряд у свою чергу підтримує навіть саму дурну релігію

Усякий культ і поклоніння богам є омана, зловживання, ілюзія, обман і шарлатанство. Всі декрети й постанови, видавані ім’ям і владою бога або богів, є вигадництвом людини - точно так само, як чудові свята, жертвоприносини та інші дії релігійного характеру, чинені на честь ідолів або богів. Все це було вигадано хитрими й тонкими політиками, використано й помножене лжепророками й шарлатанами, сліпо прийнято на віру дурнями й невігласами, закріплено законами государів і сильних миру цього. Істинність усього вищесказаного буде доведена за допомогою ясних і зрозумілих доводів на підставі восьми доказів даремності й хибності всіх религий.

Доказ перше заснований на тім, що все релігії є вигадництвом людини. Неможливо допустити їхнє божественне походження, тому що всі вони суперечать одна інший і самі один одного засуджують. Отже, ці різні релігії не можуть бути щирими й виникати з нібито божественного початку істини. Саме тому римсько-католицькі прихильники Христа переконані, що є лише одна щира релігія - їх власна. Вони вважають основним положенням свого навчання й своєї віри наступне: існують тільки один господь, одна віра, одне хрещення, одна церква, а саме апостольська римсько-католицька церква, поза якою, як вони затверджують, немає порятунку. Звідси з очевидністю можна вивести висновок, що всі інші релігії створені людиною. Говорять, що першим видумав цих мнимих богів якийсь Нин, син першого царя ассириян, і трапилося це зразково вчасно народження Исаака або, по літочисленню євреїв, в 2001 р. Від створення миру. Говорять, що після смерті свого батька Нин поставив йому кумир ( щоодержав незабаром після цього ім’я Юпітера), і зажадав, щоб усе поклонялися цьому ідолові, як богу - у такий спосіб і відбулися всі види ідолопоклонства, що поширилися потім на землі

Доказ друге виходить із того, що в основі всіх религий лежить сліпа віра - джерело оман, ілюзій і обману. Ніхто із христопоклонников не може довести за допомогою ясних, надійних і переконливих доводів, що його релігія дійсно богом установлена релігія. От чому вони вже багато століть сперечаються між собою по цьому питанню й навіть переслідують один одного вогнем і мечем, захищаючи кожного свої вірування. Викриття брехливої християнської релігії буде одночасно вироком і всім прочим нісенітним религиям. Щирі християни вважають, що віра є початок і основа порятунку. Однак ця божевільна віра завжди сліпа і є пагубним джерелом смут і вічних розколів серед людей. Кожний коштує за свою релігію і її священні таємниці не по міркуваннях розуму, а із завзятості - немає такого звірства, до якого не прибігали б люди під прекрасним і пристойним приводом захисту уявлюваної істини своєї релігії. Але не можна повірити, щоб всемогутній, всеблагий і премудрий бог, якого христопоклонники самі називають богом любові, миру, милосердя, розради та інше, побажав заснувати релігію на настільки фатальному й пагубному джерелі смут і вічних звад - сліпа віра в тисячу й тисячу разів пагубнее, чим кинуте богинею розбрату на весіллі Пелея й Фетиди золоте яблуко, що стало потім причиною загибелі граду й царства Трої

Доказ третє виводиться з хибності бачень і божественних одкровень. Якби в нинішні часи людин здумав похвалитися чим-небудь подібним, його порахували б за недоумкуватого фанатика. Де видимість божества в цих незграбних сновидіннях і порожніх обманах уяви? Уявіть собі такий приклад: трохи іноземців, наприклад німців або швейцарців, прийдуть у Францію й, побачивши самі прекрасні провінції королівства, оголосять, що бог з’явився їм у їхній країні, велів їм відправитися у Францію й обіцяв віддати їм і їхнім нащадкам всі прекрасні землі й вотчини від Рони й Рейну до океану, обіцяв їм укласти вічний сполучник з ними і їхніми нащадками, благословити в них всі народи землі, а в знак свого сполучника з ними велів їм обрізати себе й всіх дитин чоловічої статі, що народилися в них і в їхнього потомства. Чи найдеться людина, що не стане глузувати із цієї дурниці й не порахує цих іноземців божевільними? Але вигадки нібито святих патріархів Авраама, Исаака, і Иакова заслуговують не більше серйозного відношення, чим ці вищезгадані бредні. І якби три поважних патріархи повідали про свої бачення в наші дні, то перетворилися б у загальне посміховище. Втім, ці мнимі одкровення викривають самі себе, тому що дані тільки на користь окремих осіб і одного народу. Не можна повірити, щоб бог, передбачуваний нескінченно благ, доконаним і справедливим, зробив настільки обурливу несправедливість стосовно інших осіб і народів. Брехливі завіти викривають себе й у трьох інших відносинах: 1) вульгарним, ганебним і смішним знаком мнимого сполучника бога з людьми; 2) жорстоким звичаєм кривавих заклань безневинних тварин і варварським велінням бога Авраамові принести йому в жертву свого власного сина; 3) явним невиконанням прекрасних і щедрих обіцянок, які бог, за словами Мойсея, надавав трьом названим патріархам. Тому що єврейський народ ніколи не був численним - навпроти, помітно уступав по чисельності іншим народам. А залишки цих жалюгідних націй у цей час уважаються найнікчемнішим і знехтуваним народом у світі, що не має ніде своєї території й своєї держави. Не володіють євреї навіть тією країною, що, як вони затверджують, обіцяна й дана їм богом на вічні часи. Все це з очевидністю доводить, що так звані священні книги не були викликані богом

Доказ четверте випливає з хибності мнимих обетовании й пророцтв. Христопоклонники затверджують, що тільки бог може з вірогідністю передбачати й пророкувати майбутнє задовго до його настання. Вони запевняють також, що майбутнє було возвещено пророками. Що ж являли собою ці божі человеки, що говорили нібито з натхнення святого духу? Те минулому або піддані галюцинаціям фанатики, або ошуканці, які прикидалися пророками, щоб легше водити за ніс темних і простих людей. Є справжня прикмета для розпізнання лжепророків: кожний пророк, пророкування якого не збуваються, а, навпроти, виявляються помилковими, не є теперішнім пророком. Наприклад, знаменитий Мойсей обіцяв і пророчествовал своєму народу від імені бога, що він буде особливо вибраним від бога, що бог освятить і благословить його вище всіх народів землі й дасть йому у вічне володіння країну ханаанскую й сусідні області - всі ці прекрасні й привабливі обіцянки виявилися помилковими. Те ж саме можна сказати про велемовні пророцтва пануючи Давида, Исайи, Иеремии, Иезекииля, Данила, Амоса, Захарії й усіх решт

Доказ п’яте: релігія, що допускає, схвалює й навіть дозволяє у своєму навчанні й моралі омани, не може бути божественним установленням. Християнська ж релігія й особливо римська її секта допускає, схвалює й дозволяє п’ять оман:

Pages: 1 2