Лицар гаряче співчував словам Петра. Петро обіцяв все життя трудитися, а Лицар охороняти його й Святу Церкву від усякого роду злих людей. Багато хто допомагали Петрові Орачеві в роботі, але були й ледарі, які пили пиво й розспівували пісні. Петро Орач поскаржився Лицареві. Але вони не послухали застереження Лицаря й усе не вгамовували. Тоді Петро призвав Голод. Через якийсь час ледарі стали кидатися на роботу «як яструби». Але як тільки на прохання Орача Голод пішов, і наступив достаток. Ледарі й марнотрати знову стали отлинивать від роботи

Правда поспішила рятуйте! Орачеві, вона купила для нього й для всіх, хто йому допомагав орати й сіяти, індульгенцію на вічні часи. А в індульгенції було написано: «И ті, хто затворів добро, підуть у життя вічну. А хто зло - у вогонь вічний».

Священик, прочитавши індульгенцію, не захотів неї визнати. Священик і Петро стали запекло сперечатися. І автор прокинувся від їхнього лементу й став міркувати над своїм сном, і вирішив, що «Роби добро перевершує індульгенцію / И що Роби добро в день суду буде прийнято з пошаною…».

Всіх християн автор призвав до милосердя: «Робити такі справи, поки ми тут перебуваємо, / Щоб після нашої смерті Роби добро міг оголосити / У день суду, що ми робили так, як він велів».

Е. В. Морозова

Pages: 1 2