П’єса Е. Йонеско «Носороги» незвична за формою, сюжетом, хоч цілком зрозуміла з точки зору характерів. Та це й не дивно, адже це п’єса абсурду. Саме абсурд і гумор сюжету несуть у собі ідею перемоги над страхом перед суспільством, державою, перед людьми. Усі ці явища нав’язують людині свої правила,свою волю, перетворюючи людину на ляльку. Таке життя здається головному героєві п’єси Беранже абсурдним, позбавленим сенсу, що ми й бачимо вже у перших сценах. Цим пояснюється і його вигляд, і його одяг, і поведінка. Кожен трясеться зі своїм страхом і самотністю як може: хтось уникає суспільства, хтось пристосовується, а хтось протистоїть йому.

У «Носорогах» ми бачимо драму самотності людини, що зіткнулася з суспільними механізмами. У п’єсі множаться носороги, і Беранже почувається , затиснутим ними з усіх боків. Він залишається сам серед носорогів у ворожому для нього світі, проте не збирається змінюватися й капітулювати. На якусь мить він ніби піддається слабкості, розглядаючи голови носорогів. Йому здається, що вони прекрасні. То, може, це і є вихід: стати, як усі, - носорогом? Але він відкидає цю думку: «У мене сумління було нечисте, треба було вчасно йти за ними. А тепер запізно! Шкода, я ніколи не стану носорогом. Я потвора ,яка ніби перевернулося.

Ось сенс того, що відбувається: нормальне й ненормальне міняються місцями. Беранже це розуміє і з гіркотою промовляє: «Лихо тим, хто хоче зберегти свою оригінальність!» Але водночас він рішуче скрикує: «Я боронитимусь проти всіх!» Він не збирається нападати, але боронить своє право залишатися людиною: «Проти всіх я боронитимусь! Я остання людина і буду нею до самого кінця. Я не здамся!» Це останні слова п’єси. І ці слова автор віддав саме Беранже. Бо сутність опору цього героя полягає в усвідомленні права людини бути індивідуальністю, особистістю. Бути не як усі - це священне право людини у кожному суспільстві, де за людиною визнається право на свободу, на вільний вибір.